svidok.ua
Він навіть підписався під однією з них на фасаді будівлі, що, мовляв, це я, я все зробив – але мало хто звертає на цей автограф увагу. Хоча треба віддати належне і Владиславу Городецькому – йому належить основне – детальна концепція того, як повинен його будинок виглядати. Посаджений на крутому схилі, головний фасад має три поверхи, а «тил» – шість. На кожному поверсі розташовувалася фешенебельна квартира, що складається з 8-ми або 10-ти кімнат.
Якщо парадні сходи архітектор прикрасив підстреленими куріпками, то один із залів перетворив на незвичайний «городик», зробивши ліпнину у вигляді гарбузів з ананасами та буряка з ківі.
Городецький жив тут десять років, займаючи квартиру № 3, а решта здавав в оренду. Однак справи йшли не дуже добре, і в 1913-му він змушений був продати особняк. Після жовтневої революції будинок націоналізували, і раритетні квартири зробили комуналками, пізніше сюди заселилося Ветеринарне управління Київського військового округу, потім лікарня ЦК КПУ, а після здобуття Україною незалежності, будинок довго стояв у тріщинах. За легендою, сам архітектор напророкував будовою складну долю, сказавши на прощання: «Тут зможуть щасливо жити тільки нащадки роду Городецьких». Можливо, це і так. Ставши резиденцією президента України, дім «поправив здоров’я», пройшовши дворічний капремонт, але радувати киян він як і раніше не може. Це режимний об’єкт, екскурсії в якому бувають нечасто і по запису. Те, що будинок – непростий, відчув і Михайло Булгаков. Він говорив, що без цих «химер» не було б ні його Азазелло, ні Воланда. Шедевр Городецького на Банковій не тільки обволікає містицизмом, а й виконує бажання! Треба відшукати на ньому крокодильчика і, дивлячись на нього, прошепотіти найзаповітнішу мрію. Кажуть, здійснюється.
