Ризик смерті від вірусу Ебола

5 листопадаа 2014 10:00
image.tsn.ua

image.tsn.ua

Як стверджують вчені, чи помре людина, інфікований вірусом Ебола, визначає генетика. Результати нового дослідження показали, що ДНК може бути ключем до відстеження смертельних ефектів вірусу Ебола.

Група вчених з Вашингтонського університету вважає, що їх дослідження виявило генетичні фактори, що лежать в основі легкої і смертельної реакції на вірус. Адже деякі люди можуть чинити опір хворобі, інші страждають від помірних симптомів або важко переносять хворобу, але відновлюються, а інші вмирають на тлі кровотечі та шоку.

Дослідження виявило, що відмінності реакції людей, що заразилися Ебола не мають зв’язку з якими-небудь конкретними змінами в самому вірусі, що робило б його більш або менш небезпечним. Щоб зрозуміти причини цього, американські вчені в лабораторних умовах поспостерігали за мишами, зараженими цим вірусом.

Вони з’ясували, що у мишей вірус, так само, як і у людей, один і той же штам викликає різну реакцію.

У перші кілька днів після зараження всі миші схудли. І майже кожна п’ята особа (19 %) не тільки вижила, але й повністю відновила втрату ваги протягом двох тижнів. У них не виявлено патологічних змін організму і печінка виявилася нормальною.

Одна з дев’яти з мишей (11%) була визнана частково стійкою до недуги і менше половини з них померли. У 70% мишей, для яких вірус виявився смертоносним, летальність перевищувала 50%, проте у 19% з них вчені відзначили запалення печінки, незважаючи на те, що ці особи не показували класичних симптомів вірусу.

У третини мишей діагностували внутрішня кровотеча, набрякання селезінки і зміна кольору печінки і текстури.

У тих мишей, які вижили після зараження, відмічалася найбільша активність генів, які стимулюють процес відновлення кровоносних судин і виробництва білих кров’яних тілець, які борються з інфекціями.

Провідний дослідник, доктор Катце зазначив, що дані, отримані в ході їх дослідження, говорять про те, що генетичні фактори відіграють важливу роль в результаті захворювання. Вчені вважають, що результати їх роботи зможуть прискорити розробку вакцини з урахуванням різноманітності реакцій на вірус.

Зазначимо, що Всесвітньою організацією охорони здоров’я виявлено майже 5 тисяч летальних випадків від цієї хвороби, яка спустошила Гвінею, Ліберію і Сьєрра-Леоне.

Нагадаємо, що вірус Ебола не передається повітряно-крапельним шляхом. Зараження відбувається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, іншими рідинами та органами інфікованої людини. Інкубаційний період становить від 2 до 21 дня. Для захворювання характерні раптове підвищення температури тіла, виражена загальна слабкість, м’язові і головні болі, а також болі в горлі. Найчастіше це супроводжується блювотою, діареєю, висипом, порушенням функцій нирок і печінки, а в деяких випадках як внутрішніми, так і зовнішніми кровотечами.

Слід також зазначити, що поки спеціального лікування або вакцини проти Еболи не існує.