meria.sumy.ua
У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України триває виставка до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…». Унікальні експонати дають уявлення про вистави, кінострічки та музику, на які українських митців надихали твори Тараса Шевченка.
Експозиція представляє найяскравіші досягнення українського мистецтва минулого століття в осмисленні творчості Великого Кобзаря. «200-річчя Тараса Шевченка — привід не просто поговорити, а й з нових позицій поглянути на цю визначну постать,— впевнена заступник директора з наукової роботи Ірина Мелешкіна.— Його поезія дуже якісна і потужна, є багато прикладів новаторства Шевченка як художника слова. Для театру він написав твір «Назар Стодоля», який поряд з «Наталкою Полтавкою» Івана Котляревського став найбільш репертуарною театральною виставою до початку XX століття. Його поеми настільки пройняті драматизмом, що їх з незначними переробками ставили і на драматичній, і на оперній сцені. Творчість Кобзаря стала затребуваною і в кінематографі. Ми намагалися об’єднати зусилля наших трьох відділів — театрального, музичного і кіномистецтва — і показати Шевченка в різних жанрах, що його послання було і є джерелом натхнення для митців».
На сцені — «Гайдамаки» і «Назар Стодоля»
Серед театральних шедеврів — знакова вистава «Гайдамаки», здійснена реформатором українського театру Лесем Курбасом у 1920 році, коли він залишився з частиною трупи. «Більшовицька влада окремого театру Курбаса не бачила, але йому запропонували увійти до складу Першого українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, який очолював Олександр Захаров,— розповіла «Хрещатику» заввідділом історії театру Світлана Валуца.— Там він інсценував і поставив «Гайдамаків», прем’єра вистави відбулася в листопаді 1922 року. В той час Леся Курбаса хвилювало питання особистісного вибору і громадського служіння — це ми можемо побачити в образі Гонти, який вбиває своїх синів, бо ті католики. Саме у цій постановці вистава мала великий вплив на розвиток українського театру в XX сторіччі, Курбас здійснив свою мрію, поєднавши у спектаклі мистецтво режисера, художника-постановника, акторів і композитора».
Ще одна визначна вистава — «Назар Стодоля» — вперше була поставлена ще за життя Шевченка — 1844 року на сцені аматорського Медико-хірургічного театру при медичній академії. До цієї п’єси звертався і видатний драматург Марко Кропивницький. Сьогодні «Назар Стодоля» є в репертуарі багатьох українських театрів, зокрема кияни мають змогу переглянути постановку Юрія Кочевенка в театрі імені Франка.
Від «Зливи» до біографічних драм
В кіномистецтві одним з перших творчістю Тараса Шевченка захопився Іван Кавалеридзе — 1929 року він зняв новаторську стрічку «Злива» (оригінальна назва «Офорти до історії Гайдамаччини»), а в 1933-му — «Коліївщину», обидві картини створені під впливом курбасівської вистави «Гайдамаки». Роль Гонти зіграв видатний актор Іван Мар’яненко, а Семена в «Коліївщині» втілив Олександр Сердюк. В 1937 році екранізували «Назара Стодолю» (режисер Георгій Тасин, автор сценарію Іван Кулик). «Іван Кулик дозволив собі неповагу до історії і культури українського народу, зробив Назара кріпаком, хоча він був вільною людиною, інакше не міг би претендувати на Галю,— зазначає заввідділом історії кіно Галина Процев’ят.— Але цей фільм є унікальний, бо Наталя Ужвій не піддалася ідеологізації, дотримувалася «букви» шевченківської драматургії, як і Амвросій Бучма. Також над оформленням до фільму працював Василь Кричевський, який вперше ввів в театральних постановках та в кіно явище художника-декоратора». Друга екранізація «Назара Стодолі» вийшла 1954 року, знята на кіностудії Довженка Віктором Івченком. Не можна не згадати і втілення на екрані іншого відомого твору Тараса Шевченка «Сон» Володимира Денисенка (1964 року), в якому головну роль зіграв Іван Миколайчук.
Першою екранізацією біографії українського пророка став фільм Петра Чардиніна «Тарас Шевченко» 1926 року. Для підготовки до його зйомок залучали спеціалістів з історії, етнографії, літературознавства, а роль Тараса Шевченка зіграв Амвросій Бучма. А в 1951 році вийшла ще одна біографічно-історична драма «Тарас Шевченко» Ігоря Савченка, в якій Тараса Григоровича втілив Сергій Бондарчук. На перетині музичного і кіномистецтва є музичний фільм за мотивами опери Михайла Вериківського «Наймичка».
На виставці презентують архівні матеріали музею — фотографії, програми, афіші, а також макети декорацій, ескізи і живопис до цих незабутніх постановок, які є не просто робочим матеріалом, а самодостатніми витворами мистецтва. Крім того, клавіри українських композиторів, які, надихнувшись поезією Шевченка, створювали опери, балети та інші музичні твори.
Виставка відкрита в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України (вул. Лаврська, 9, корп. 26) до 31 грудня, графік роботи з 10.00 до 17.00, окрім вівторка. Вхід до музею: 15 грн, 7 грн для дітей, студентів, пенсіонерів.
