meteoprog.ua
Олександр фон Гумбольт
За церковним календарем 13 січня відзначають Віддання свята Різдва Христового. Цього дня вшановують святителя Петра (Могилу), митрополита Київського і Галицького, і преподобну Меланію Римлянку. Вечір цього дня називають Щедрим.
У народному побуті 13 січня зранку на Меланки починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її заправляли скороминою; на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на багатий вечір, кутю ставили на покуті, дотримуючись попередніх обрядів.
Крім цього, господині готували млинці з салом, пироги та вареники з сиром аби обдаровувати ними щедрувальників. Цього дня колись мирилися посварені. Хлопці щедрували та водили Меланку, тобто, перевдягнутого в жіноче вбрання жартівника, а дівчата ворожили.
Наприклад, клали під подушку гребінця, примовляючи, щоб суджений у сні розчесав волосся. Або ж виходили на вулицю, щоб дізнатися, якою буде вдача у майбутнього чоловіка. Якщо на дорозі зустрічався пес, то норов у судженого мав бути лихий, а вівця – тихий.
Старші ж люди намагалися завбачувати погоду, бо ж який перший день у Новому році, таким буде і весь рік.
Іменинниками ж 13 січня є:
Меланії та Петри
13 січня народились:
1851– Василь Образцов, доктор медицини, один із засновників київської терапевтичної школи. Першим у світі описав клінічну картину тромбозу коронарних артерій і обґрунтував можливість прижиттєвого розпізнавання інфаркту міокарда,
1877 – Левко Мацієвич, український корабельний інженер, автор багатьох проектів кораблів, підводних човнів, перший український авіатор, громадський і політичний діяч.
Чи знаєте ви, що:
На Меланію (13 січня) у народі існувала традиція грати «У Меланку», щоб провести старий рік якомога веселіше. А грати треба ось як.
З гурту молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається й стає «Меланкою». Інші теж переодягаються: хто циганом, хто ведмедем, хто журавлем, хто чортом… Одним словом, хто що цікаве придумає, те й утілює.
Це дійство цілком може відбуватися й удень — тоді дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію.
Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати в пісенній формі:
Господинечко, господаречку,
Пусти в дім Меланочку,
Меланочка чисто ходить —
Нічого в домі не пошкодить.
Добрий вечір!
Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряджених, надто ж дівчата цікаві до того, що відбувається. Незважаючи на попередню «рекламу», «Меланка» ходить по хаті й робить шкоду, наприклад, може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині знають цей звичай, тому уважно слідкують, щоб «Меланка» поводилася гарно, нічого не чіпала.
Тим часом хлопці щедрують, висміюючи поганих господинь:
А Меланка — неробоча,
Їх сорочка — парубоча,
Як люди ідуть на жнива,
То Маланка — на пива!
Дівчата сміються й хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності: щосили витанцьовує, аж поки дух заб’є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу.
Якщо «Меланкою» обирають дівчину, то ця «Меланка» значно поважніша та статечніша; вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають:
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані,
Добрий вечір, щедрий вечір,
Людям добрим на сей вечір!
Отак колись щедрували та подекуди й зараз щедрують. (За матеріалами www.ukrlit.vn.ua)
