socportal.info
На початку березня в Національному художньому музеї України на вул. Грушевського, 6 в рамках виставкового проекту «Спецфонд, 1937-1939 рр.» відкрилася виставка рідкісних творів українського мистецтва, які були заборонені і мали бути знищені за часів радянської влади.
Але архівні спецфонди державних музеїв врятували українську мистецьку спадщину і тепер ми маємо можливість заповнити «білі плями» в історії українського мистецтва. Експозиція триватиме до 26 квітня 2015 року.
Про це повідомляє cultprostir.ua
Деякі провідні музеї на теренах колишнього СРСР мають особливі зібрання, відомі музейникам як «спецфонди». Та їх призначення — не збереження виняткових шедеврів чи рідкісних творів. Артефакти, яким «пощастило» потрапити в такі зібрання, як мінімум, мали бути схованими подалі від людських очей, як максимум — знищеними.
У Національному художньому музеї України (тоді Державному українському музеї) Спеціальний секретний фонд сформувався у 1937 — 1939 рр. До нього з музеїв Харкова, Одеси, Києва, Полтави та зі спецфондів Української художньої виставки завозились твори «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» — тих хто, на думку партійних ідеологів, «спотворював дійсність» і являв загрозу «новому суспільству». Більшість імен та творів на довгі роки були викреслені з історії українського мистецтва. Так до Спецфонду НХМУ потрапили Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Давид Бурлюк, Віктор Пальмов, Олекса Грищенко, Онуфрій Бізюков, Неоніла Гриценко, Семен Йоффе та багато інших художників.
Інвентарна книга Спецфонду 1939 року налічувала 1747 позицій, серед яких живопис, графіка, обкладинки книг, фотографії, скульптура, посуд, папки з музейними справами, плакати, хрести, ікони, книги, дипломи, листування, вирізки з газет. Своїм порятунком вони мають завдячувати… війні, яка відсунула на другий план боротьбу з «ворожим» мистецтвом та відданості музейників своїй справі.
Із 1987 року розпочалась копітка робота по переведенню творів до основного фонду. Деякі з них вже повернулись до глядача, як от полотна Віктора Пальмова чи Василя Седляра, а є твори, яких ніхто не бачив від 1930-х. Робота триває, і виставковий проект «Спецфонд» є лиш етапом на довгому шляху з реставрації та реабілітації забутих сторінок українського мистецтва. Те, що зараз вони повертаються, є свідченням несподіваних поворотів долі, завдяки яким рано чи пізно все таємне стає явним і вносить свої корективи як в окремі, особисті історії, так і в історію загальну.
