mykyiv.com.ua
Одна з найстаріших церков Києва була заснована в 1139 році князем Всеволодом, ставши родовим храмом Ольговичів.
А раніше, за легендою, саме тут, в кирилівських печерах, мешкав Змій Горинич, пожиравший подорожніх. У районі нинішньої Кирилівки в давнину сходилися всі найважливіші дороги, що ведуть у стольний град Київ. І урочище Дорогожичи, де розташований храм, неодноразово ставало полем кривавих боїв.
За поширеною версією, храм тут почав будувати чернігівський князь Всеволод Ольгович, а добудовувала після його смерті вдова Марія Мстиславівна. Саме тут у 1139-му князь здобув перемогу в битві за київський престол. Чесно кажучи, битви – то особливої і не було. Всеволод просто підпалив Копирев кінець (в районі нинішньої Львівської площі) і пригрозив тодішньому правителю, В’ячеславу, мовляв , або забирайся, або спалю все геть. Той, згідно літопису, «насупротив не вийшов , чи не хотячи крові проливати» і поступився трон.
На радощах Всеволод вирішив побудувати храм , присвятивши його своєму небесному покровителю, на честь якого був хрещений, а на стіні попросив зобразити власну персону. У Кирилівській церкві збереглося 800 квадратних метрів фресок XII століття – у Східній Європі немає храму, де було б стільки найдавніших свідчень. Зазвичай сюжети в християнських храмах повторюються, але у Кирилівській є абсолютно унікальні, які не мають аналогів ні в одному з сакральних пам’яток всього візантійсько-балканського спадщини. Така, наприклад, фреска «Ангел, що злітає в небо». Особливої уваги заслуговують фрески, присвячені опису життя святого Кирила Олександрійського. На одній з них стоїть напис: «Кирило вчить царя». Вчені спантеличені, адже царів у той час ще не було. «Цар» на фресці абсолютно несподіваний: на ньому візерунчастий короткий червоно-коричневий каптан, шаровари (!) І високі чоботи, розшиті перлами ! Дослідники майже впевнені, що це і є «замовник» храму Всеволод. У Кирилівській церкві вперше серед давньоруських храмів був зображений «Страшний суд». Тут цінні і розпису Врубеля («Зішестя Святого Духа на апостолів», «Євхаристія», «В’їзд Христа в Єрусалим», « Благовіщення», «Стрітення», фігури апостолів Петра і Павла, чотири ікони для іконостасу, з яких «Богородицю» багато ставлять в один ряд з «Сікстинської Мадонною “Рафаеля. у святому образі вгадуються риси дружини його наймача Адріана Прахова – Емілії, в яку був закоханий Врубель). У Кирилівській церкві зберігається ікона святого Димитрія Ростовського з часткою його мощей, ковчег із часточками мощей Апостола Стефана, великомученика Пантелеймона, мученика Олександра Римського і святого Євстратія Печерського , є і частка мощей апостола Андрія Первозванного. Тут же знаходиться ікона Божи- їй Матері « Відрада» , або «Втіха » , привезена з Афона. Тут похований і один з героїв «Слова о полку Ігоревім» київський князь Святослав. У радянські часи храм став музеєм, а територію тутешнього монастиря зайняла психіатрична клініка. Сьогодні в церкві відновилися богослужіння.
