afisha.vashmagazin.ua
В Національному художньому музеї представили найбільшу в Україні виставку творів Якова Гніздовського, до якої увійшли роботи з колекцій НХМУ, Національного музею у Львові імені Андрія Шептицького, Українського католицького університету, приватних зібрань Павла Гудімова, Ліди і Петра Матіяшеків, Віктора й Катерини Ющенків.
«Символічно, що цей митець єднає культури України, Європи та Америки на основі загальнолюдських цінностей і любові до природи,— зауважив куратор виставки Данило Нікітін.— Експозиція побудована без дотримання принципів хронології чи жанру та представляє як графіку майстра, так і його малярські роботи».
Цікавою є біографія Якова Гніздовського. Народився він 1915 року в селі Пилипче сучасної Тернопільської області. Про ранні роки життя відомо мало, проте в 1938 році він був помічений як митець меценатом — митрополитом Андрієм Шептицьким, який допоміг продовжити навчання у Варшавській академії мистецтв. Друга світова війна застала художника на шляху до Риму, тому він їде до Хорватії, де навчається в Загребській академії мистецтв. Велику роль у творчості Якова Гніздовського зіграло те, що він не бачив жахів війни. В 1944 році митець потрапляє до табору для переміщених осіб під Мюнхеном, де знайомиться з українською інтелігенцією, робить дизайн для часопису «Арка», пише мистецтвознавчі статті. Він був не лише художником, а й культурологом, знавцем українського та світового мистецтва. Завдання ж митця бачив у відкритті сенсів оточуючих речей. У таборі Яків Гніздовський пише малярські твори, пов’язані з тамтешнім побутом, його цікавить тема людей і предметів, затиснутих в обмежений простір, їхня взаємодія.
1949 року Гніздовський емігрує до США — спочатку переїздить у містечко Сен Пол в штаті Міннесота, потім до Нью-Йорка. В Америці він знаходить власний стиль і несподівано здобуває визнання: його твори є в багатьох поважних колекціях світу і навіть у Білому Домі. Втім, митець завжди підкреслював, що він — українець. Тому його дружина Стефанія віддає частину його доробку українським музеям, і за заповітом митця його прах було перепоховано на батьківщині — на Личаківському цвинтарі.
Визнання Якову Гніздовському принесли роботи, виконані у складній техніці дереворізу, коли для створення зображення малюнок спочатку вирізається на дошці, а потім на верстаті друкуються відбитки. Побачити цей процес на власні очі відвідувачі мають змогу на першому поверсі музею, де показують фільм про створення майстром дереворізу «Два барани». Ще в Загребі Яків Гніздовський перебував під впливом старих майстрів, зокрема Альбрехта Дюрера, який в техніці гравюри на дереві зробив серію «Апокаліпсис». Також є на виставці і роботи у техніці лінорит (зображення тут вирізалося зі спеціального лінолеуму), книги та добірка екслібрисів (графічні мініатюри для власників книгозбірень — установ і окремих осіб).
Свої філософські ідеї Яків Гніздовський вкладав у, здавалось би, звичайні образи — портрети людей, зображення рослин і квітів, тварин і птахів, архітектури, змальовуючи гармонію буденного. Натхнення він шукав у навколишньому світі, як-от ходив до зоопарку в Бронксі. А в портретах дерев втілював задум одухотворення природи. У промові 1984 року митець пояснював, що в Нью-Йорку, де дуже багато людей, складно знайти з ними контакт, умовити позувати. «Звірята і дерева початково були в мене тільки заміною людської фігури. Але коли вони й були моєю другою любов’ю, я знайшов в них стільки цікавого і стільки краси, що вони стали майже моєю першою…»,— зізнавався він.
Побачити роботи майстра в Національному художньому музеї (вул. Грушевського, 6) можна до 5 липня (графік роботи: з 10.00 до 18.00, пт 12.00-20.00, сб 11.00-19.00, пн, вт — вихідні). Вартість квитка 20 грн, студентам 10 грн, школярам, пенсіонерам 5 грн.
