Книгарня «Є» та видавництво «Електрокнига» запрошують на презентацію книжки Сергія Дячука «Біла ріка», що відбудеться 24 січня.
Початок – о 18:00
Запрошуємо вас на презентацію першої книжки молодого прозаїка Сергія Дячука «Біла ріка». І нехай вас не дивує, що молодий прозаїк – бородатий тридцятилітній дядько. Так і має бути. Прозаїку треба трохи часу, щоб подумати про життя, це поет може читати вірші, здершися на студентську парту. Нерозуміння цього факту вже призвело до прози двотисячників, всуціль поетів, які може й привадили до сучукрліту студентів-могилянки, зате надовго відлякали читачів старшого призовного віку. Видавництво «Електрокнига» намагається виправити такий стан справ. Якщо і друкує двотисячників, то лише тому, що вони й самі вже встигли стати тридцятилітніми, і їх вже можна читати всім. Отож наш прозаїк – молодий. Але вже з романом.
«Біла ріка» — це Білий Черемош. «Біла ріка» — це сімейна сага, в якій задіяні три покоління великої гуцульскої родини. Це непроста українська історія, яка подана через примхливі людські долі, сімейні оповідки, як їх розповідають онукам діди. А вони говорять зазвичай вже про найсуттєвіше, про те, що запам’яталося на все життя. Чи на навпаки – щось з біса кумедне. Але байка.
Мова книги теж відтворює гуцульську говірку, добряче олітературену редактором Михайлом Бринихом, бо для романного обсягу всуціль діалектний текст все ж був би важким. Сетфаник недарма писав новели, а не романи. Але певні гуцульські звороти, як я помітив, причепилися і до редактора, і до видавця Антона Санченка, бо направду краще не скажеш, і тепер вони так спілкуються між собою навіть у фейсбуку. А ще Михайло Бриних знайшов у тексті колядку, не зафіксовану в жодних фольклорних джерелах і довго не міг цьому повірити, бо хотів дати посилання на джерело. А воно з життя.
Адреса книгарні “Є”: м. Київ, вул. Лисенка, 3, ст. м. «Золоті ворота»