kyiv.depo.ua
Сьогодні попри фантастичну ура-патріотичну українську риторику спостерігаємо, що з часу Революції гідності елементарні речі, які стосуються поваги до української історії, традицій та, власне, української гідності, насправді майже не змінилися.
І в негативному сенсі у цьому перед ведуть місцеві чиновники, які обзавелися коштовними вишиванками, навчилися кричати “Слава Україні!” на початку і в кінці свого виступу, але жодних реальних справ на благо української ідеї досі не зробили.
У цьому можна елементарно пересвідчитись, наприклад, їдучи трасою Дніпропетровськ-Київ.
Перед Києвом – місто Бориспіль. Останнім часом тут підфарбували та реконструювали зупинки для автобусів та маршруток. Тому при в’їзді в Бориспіль одразу бачимо великий знак про вулицю Суворова. Очевидно, цей визначний діяч дуже багато зробив для Борисполя.
Далі – відповідні знаки, які говорять, що треба повертати на вулицю Мануїльського, Дзержинського, Ватутіна, Котовського та інші.
Очевидно, днями практично в центрі міста завершили реконструкцію двох автобусних зупинок з назвою… Ленінградська. Вже навіть у Росії вирішили перейменувати Ленінград у Санкт-Петербург, а в Борисполі досі Леніна і Ленінград шанують…
Я вже не кажу, що в місті є вулиці Червоноармійська, Воровського, Карла Маркса, Косіора та десятки інших на честь “відомих” діячів того періоду.
І це в місті, де народився та похований автор Гімну України Павло Чубинський!
Бориспіль у цьому сенсі – дуже показова історія, бо йдеться про місто біля столиці України. А скільки подібних міст і містечок розкидані по всій Україні, де місцева влада агітує за президента, нову Україну, її гідність і волю, але як була, так і залишається по суті – МАЛОРОСІЙСЬКОЮ!..
