Фото: twitter.com/TukvaSociopatСотні тисяч людей стояли на Майдані протягом 3 місяців холодної зими, заради незалежності і свободи. За вільну людину у вільній країні.
Підбірку фотографій подій на Євромайдані оприлюднило видання Vgorode.ua.
Всі кадри розміщені в хронологічному порядку по мірі подій, що відбуваються.
Перший багатотисячний мітинг на Європейській площі відбувся 24 листопада. Тоді ще люди вірили, що все можна змінити без крові та жертв.
Вже того ж дня відбулося перше протистояння мітингувальників з силовиками, де другі застосували сльозогінний газ.
Ввечері перед силовою зачисткою Майдану біля стели Незалежності активісти навіть не здогадувались, як вночі все кардинально зміниться
Ніч з 29 на 30 листопада, перша зачистка Майдану. На фото Гліб Гаранич, кореспондент видання Рейтерс.
1 грудня. Протестувальники все ще вірили, що в силовиків залишилась людяність і з ними можна домовитись.
Зрозумівши, що на мирний діалог влада не піде, протестувальники 1 грудня почали штурм Адміністрації Президента.
1 грудня штурм Адміністрації Президента. Людям вже “увірвався терпець”.
Ніч з 2 на 3 грудня, балерина на пуантах в захопленому мітингувальниками Жовтневому палаці.
Один з грудневих днів, у захопленому КМДА сплять мітингувальники.
7 грудня львів’янин Маркіян Мацех грає перед кордоном внутрішніх військ на піаніно, яке стало одним із символів Євромайдану.
8 грудня відбувся “Марш мільйонів”, до якого долучилися вже навіть скептики, які на початку Майдану не вірили, що щось можна змінити.
Також 8 грудня ввечері в Україні розпочався ленінопад. Активісти звалили пам’ятник Леніну у столиці.
9 грудня, заметений снігом мітингувальник на Майдані.
9 грудня, силовики в снігу.
10 грудня, силовики на вулицях вже стали звичайним явищем.
Вечір 10 грудня, перед спробою зачистки Майдану.
Легендарне фото “Протистояння добра та зла”. Ніч з 10 на 11 грудня, під час штурму.
12 грудня активісти досі вірили, що добро зворушить силовиків.
15 грудня, під час концерту гурту “Океан Ельзи”.
Новорічна ніч на Майдані, близько півмільйона українців співають гімн, тим самим встановини світовий рекорд з наймасовішого виконання національної пісні.
6 січня, Сергій Нігоян у барикад, 22 січня він загине від рушниці силовиків.
9 січня, знак на барикадах.
19 січня, друга хвиля протистояння, міліцейські автобуси на Грушевського трощать мітингувальники.
19 січня, Віталія Кличка після його закликів зупинити штурм та припинити протистояння активість “погасили” його з вогнегасника.
19 січня, зіткнення біля стадіону “Динамо”.
20 січня, силовики йдуть в атаку.
20 січня, споруджена мітингувальниками катапульта.
20 січня, біля стадіону “Динамо”.
20 січня, згорілі автобуси в попелі і замороженій піні з вогнегасника.
20 січня, патріот у згорілому автобусі.
20 січня, так горіли по ту сторону барикад.
21 січня, літня жінка на фоні кордону силовиків. В революції не було обмежень за віком.
21 січня, мітингувальник і кордон силовиків.
22 січня, правоохоронці та мітингувальник.
22 січня, священик закликає до перемир’я.
22 січня, продовження протистояння на Грушевського.
22 січня, бійці Беркута позують на тлі згорілого автобуса на Грушевського.
22 січня, мітингувальник на пам’ятнику засновникам Києва.
Ніч з 22 на 23 січня, феєрверки та гранати.
Ніч з 22 на 23 січня, вулиця Грушевського у вогні.
24 січня, священики перед кордоном ВВ і Беркута.
24 січня, дорожні знаки замість щитів у мітингувальників.
24 січня, мітингувальники перед палаючими шинами.
24 січня, дитина на Грушевського. Патріотизм і почуття обов’язку перед країною – справа не віку.
25 січня, мітингувальник з коктейлем Молотова.
18 лютого, бійці Беркута.
18 лютого, веселка крізь барикади.
18 лютого, постраждалі в боях батько і син, обидва – викладачі КПІ.
19 лютого тліючий Будинок профспілок.
20 лютого, тіла загиблих на Майдані.
20 лютого, просочений кров’ю український прапор.
20 лютого, недалеко від застреленого активіста.
20 лютого, Олеся Жуковська, медик-волонтер, якій снайпер вистрілив у шию.
20 лютого, на тлі зруйнованого центру міста.
20 лютого, епіцентр стрільби.
20 лютого, мітингувальник на Майдані.
20 лютого, хол готелю “Україна”. Саме сюди рідні приходили впізнавати своїх загиблих дітей та батьків.
20 лютого, головна площа країни.
23 лютого, кияни вшанували пам’ять загиблих.
23 лютого, квіти Небесній сотні.
Сьогодні представникам влади варто задуматись: якби українці тоді знали, що буде зараз така ситуація з “перетягуванням ковдри” у правлячій верхівці – чи були б вони такі натхненні і чи йшли б на штурм з такою вірою та надією два роки тому?
Джерело: ipress.ua
