Козацький маєток з київськими павичами, гусьми, качками і папугами
Вулиця Коперника названа в честь польського астронома і математика епохи Відродження Миколи Коперника. З’явилася вона лише в першій половині ХХ століття під назвою Нова 67-а. Правда, незабаром була перейменована в вул. Новоглибочицьку. Сучасну назву вулиця отримала тільки в 1973 році. Починається вулиця неподалік від кінотеатру “Київська Русь”, де відразу за ним знаходиться старовинний двоповерховий особняк №7, який внесений до списків пам’яток архітектури.
У дворі будинку ходять живі гуси, а також павичі, качки і навіть літають папуги. У будинку, який побудований з царської цегли, зараз живе інженер і потомствений козак Юрій Руголь з сім’єю. “Мій дід був козаком з Чернігівської губернії. У 1913 році він купив тут невелику ділянку землі з будиночком, він його зніс і побудував цей особняк. Потім будівля перейшла у володіння батькові і вже від нього дісталося мені”, – розповідає Руголь. Правда, зараз будинок в аварійному стані. Через новобудови, які оточили козацький особняк, на ньому з’явилися величезні тріщини. Зараз господар будинку судиться з забудовниками.
Школа для дітей чиновників і підпільника
Навпаки козацького маєтку знаходиться чотириповерхова школа, пофарбована в зелений колір. На перший погляд установа майже нічим не відрізняється від сучасних шкіл, але побудована ще в 1937 році.
Не секрет, що в ній зараз навчаються багато дітей київських чиновників. Навчався в ній і перший секретар підпільного райкому партії часів війни Костянтин Егунов. Кілька десятиліть на фасаді школи була встановлена меморіальна табличка на його честь, але в минулому році її демонтували. Втім, історія Егунова вельми сумна. У роки нацистської окупації він створив підпільну організацію, яка активно боролася за визволення Києва. Але його спіймали і розстріляли в Бабиному Яру в 1942 році. На той момент йому виповнилося лише 19 років. Але загинув не тільки він, нацисти вбили його матір і рідну сестру.
“Сталінка” з колонами і елітний дворик
Територію біля вулиці Коперника в районі Лук’янівки почали заселяти ще в середині XIX століття. Тоді люди самовільно захоплювали земельні ділянки і будували скромні будинки. Але донині вони не збереглися. За радянської влади все решта споруди були повністю знищені, а замість них побудовані хрущовки і гостинки. Одним з незвичайних будівель радянського типу можна назвати п’ятиповерхову споруду з декоративними вставками у вигляді квітів. (вул. Коперника, 21).
Парадна частина будівлі огороджена високим цегляним парканом, в результаті чого вийшов затишний дворик. Зараз в будівлі облаштовано гуртожиток.
Правда, вдома не завадив би капремонт. До речі, варто звернути увагу на фасад будинку №23. Сталінку прикрашають незвичайні вхідні двері, прикрашені декоративними колонами і величезними арочними вікнами.
Будинок у вигляді веселки для робітників-металістів
П’ятиповерховий будинок на вул. Коперника, 18, на перший погляд здається зовсім покинутим і безхазяйним. Але насправді будинок житловий, хоча частина першого поверху зайняли продовольчий магазин і дитячі творчі гуртки. Будинок побудований в 1927 році в стилі конструктивізму.
У народі багатоповерхову споруду називали Будинок комгоспу (комунального господарства), і в основному жили в ньому працівники-металісти. Будівля занесена до списку пам’яток архітектури. Але, незважаючи на такий високий статус, він різнокольоровий і нагадує яскраву веселку. Перший поверх має жовтий відтінок, верхні – рожевий, а на балконах можна помітити коричневий, зелений, білий і навіть бордовий кольори. Будувався він за проектом відомого архітектора Михайла Анічкіна, який також займався проектуванням будинків в центральній частині столиці.
Привид дівчини і дерев’яний ящик
Зелена будівля на Коперника, 20/2, так само як і сусідня, знаходиться в списку пам’яток архітектури. Проектував його архітектор Михайло Анічкін, але будівництво було завершено в 1929 році.
Зараз в ньому, крім житлових квартир, є офісні приміщення і навіть науково-технічний центр. Один з під’їздів “прикрашає” конструкція, яка більше нагадує дерев’яний ящик. Місцеві жартують, мовляв, це не будинок, а будка, і скоро розвалиться. Втім, слава про цей пам’ятник архітектури не дуже хороша. Подейкують, що будівля розташована в геопатогенній зоні, тому довго перебувати в приміщенні або на прибудинковій території не рекомендується. Так би мовити, шкідливо для здоров’я. Можливо, через це з’явилися навіть легенди, що ще в радянські часи біля будинку стався звірячий злочин – була вбита дівчина. Справу міліція так і не розкрила, тому душа вбитої ніяк не заспокоїться і час від часу з’являється серед ночі. Більш того, подейкують, що чутні навіть крики убитої, хоча багато хто списує це на жартівників-студентів, які в сусідніх будинках орендують кімнати, адже КПІ знаходиться зовсім поруч. До речі, в будівлі №27 знаходиться бібліотека Шевченківського району.
Фото: Анатолій Бойко
Джерело: Сегодня
