Вулиця Межигірська відома ще з XVIII століття. Її назва пов’язана з Межигірським монастирем – на Подолі знаходилися будівлі, що належать монастирю. На початку ХХ століття її перейменували на честь єврейського письменника Іцхока Переца, який створював свої творіння на ідиші. Повернули історичну назву вулиці лише в 1944 році. На початку Межигірській розташовується одна з найвідоміших будівель Подолу – Контрактовий будинок, де купці проводили великі торгові операції.
Будівля з колонами побудована в 1815-1817 році. У ньому бували письменники: Микола Гоголь, Оноре де Бальзак, Тарас Шевченко. До речі, на другому поверсі був зал концертів, де виступали композитор Ференц Ліст і італійська співачка Анжеліка Каталані.
Після 1917 року в приміщенні розміщувалися Торгова академія, музей, різні училища, а вже в середині 1990-х в ньому оселилася валютна біржа, на якій працював український економіст Вадим Гетьман (глава НБУ 1992-1993рр.). У сусідній будівлі №2 зараз Театр опери та балету для дітей та юнацтва. Він був побудований профспілкою харчової промисловості в 30-х роках минулого століття. Тут знаходився клуб “Харчовик” і центр мистецтв “Славутич”.
Будинок спадкоємця київського “короля цукатів“
Старовинний особняк з левами на фасаді (вул. Межигірська, 3/7) городяни називають будинком Балабухи.
Його власником був один із спадкоємців сім’ї легендарних київських кондитерів Балабух. Члени сімейства займали високі посади в керівництві Києва і прославилися своїм “сухим варенням” (цукати), які в народі називали “балабушки”. У засновника фабрики, Насіння Балабухи, було 8 синів і 7 дочок. Подейкують, що рецептом варення з Балабуха поділився особистий кондитер Катерини ІІ, яка обожнювала солодощі.
Садиба з’явилася після надбудови третього поверху (незабаром з’явився ще один поверх), яка об’єднала два будинки в 1911 році. Власник обладнав магазини, зал для свят і житлові квартири. В одній з них проживав скульптор Федір Балавенський, який зробив скульптурні портрети Тараса Шевченка та Івана Котляревського.
Найкрасивіший будинок і розгніваний Посейдон
Особняк по сусідству з бірюзовим відтінком на вул. Межигірській, 10/18.
Прибутковий будинок побудований в кінці XIX століття і прикрашений незвичайними декоративними фігурками. Крім пілястрів і квіткової ліпнини, там можна відшукати янголят і обличчя одного з міфічних богів.
Мешканці вважають, що це розгніваний Посейдон (давньогрецький бог морів), інші називають його домовиком, який охороняє будинок від нечисті. А в особняку навпроти будинку №7 / 16 зараз знаходиться один з ресторанів, хоча ще близько століття тому біля будинку були облаштовані майстерні шевців і кравців, а в будівлі був магазин взуття. Особняк належав одній з інтелігентних сімей Подолу. А ось будинок 9/23, побудований на початку ХХ століття, зовсім був визнаний одним з найкрасивіших будинків Києва, оскільки зображувався на листівках “Гарні будинки міста Києва”.
Класовий поділ і оголені Єва з Адамом
Вулиця Межигірська візуально ділиться на дві частини: перша – ближче до Контрактової площі, яку облюбували заможні купці і знати, а друга – за Валами, де проживали скромні кияни і робітничий клас. В одному з чільних особняків, на Межигірській, 17, колись був готель Кутик, названий на честь власника будинку. На нижніх поверхах розташовувалися магазини. Будинок був побудований в 1917 році.
Сусідній двоповерховий особняк №19 з 1880 року належав киянці Казарновській. Тут, крім усього іншого, була обладнана пекарня, і на першому поверсі продавали булочки. Другий поверх був житловий. Через 30 років садиба була продана, і після цього переходила з рук в руки різних поміщиків. Варто звернути увагу і на особняк навпроти №24, на його фасаді можна відшукати скульптури Адама і Єви.
Руїни Вертипороха і молитовний будинок
Дуже скромний особняк без вишуканих декоративних прикрас знаходиться на вул. Межигірській, 23/22. Будівля явно потребує капремонту. Побудований особняк в кінці ХІХ століття. Жителі Києва і округи знали, що цей будинок є житловим комплексом з єврейським молитовним будинком. Він є пам’ятником архітектури.
А ось сусідній особняк №26 / 24, навпаки, вельми помпезний. Один з господарів прибуткового будинку єврей Фельдман за будівлею доглядав на совість, утримував його в належному стані, тому мешканців в ньому було досить. Родзинка будинку – віконні прорізи третього поверху з напівциркульними перемичками і ліпним орнаментом.
На Межигірській є ще один майже втрачений старовинний особняк – № 33/19, який не поспішають ремонтувати, а лише про людське око “марафетять”, щоб будинок зовсім не завалився. Садиба була побудована в XIX столітті і належала чернігівському купцеві Вертипороху. Призначення будівлі – приносити дохід від мешканців, тому для зручності орендарів на нижньому поверсі були облаштовані споживчі магазини, в яких завжди збиралися великі черги.
Фото: Анатолій Бойко
Джерело: Сегодня
