Весна – традиційний час для весіль. Згадаймо про те, без чого жодне українське весілля не відбувалося раніше- про посаг (придане)
Повелось ще з давнини, що українські дівчата готували собі посаг до весілля
Фото Анни Сенік
Є давній український звичай готувати посаг (придане) до весілля. Посаг складався з двох частин: худоби та скрині. Щодо худоби, то її виділяли батьки. А те, що входило до скрині, дівчина готувала собі сама. В скриню складались вишиті сорочки, полотно, постіль, рушники, одяг, а також стрічки та хустки, якими дівчина мала обдаровувати весільних гостей. У заможних сім’ях міщан, багатих козаків, шляхти та магнатів у перелік виправи входили й коштовні прикраси з золота та срібла, разки з перлами, «клейноди» (персні з коштовним камінням), срібний, мідний та олов’яний посуд, дорогий одяг, білизна, хутра, кінні екіпажі, худоба і т. д., а також «челядь невільна». Придане давалося і грошима — власне «посаг», або «готовизна».
Отож, до весілля дівчині належало багато працювати, щоб підготувати скриню. А втім, ця праця не була для неї обтяжливою. Вона виконувала її здебільшого на вечорницях та оденьках, де і працювали, і розважалися.
Траплялося, дівчина не встигала приготувати собі придане. У такому разі народні звичаї передбачали спеціальні передвесільні дії — торочини, на які приходили подруги нареченої.
Материні землі доньки і сини наслідували у рівних частинах. Із батькових доньки, скільки б їх не було в сім’ї, одержували придане різними речами і грошима на суму, що становила вартість чверті батьківського майна. Коли в сім’ї не було синів, дочки одержували в спадок і батьківську частину майна. Після смерті батька обов’язок давати за дочками придане покладався на їхніх братів, причому придане, яке призначалося братами під час змовин, за вартістю повинно було дорівнювати приданому, яке одержали сестри, що вийшли заміж ще за життя батька.
Завершували готувати посаг у передостанній день весілля.
Після обряду пов’язування молодих його урочисто везли до нареченого. Скриню супроводжували брати й свахи, які дорогою показували посаг гостям та односельцям — виймали із скрині гарні речі. Однак посаг мав продемонструвати не стільки достаток молодої та її рідних, скільки її працелюбність. Якщо він характеризував дівчину як добру майстриню, її почет зустрічали хлібом-сіллю, співали величальної.
Скриня с приданим
Посаг заміжні дівчата приносили з собою у дім чоловіка, і поки існував шлюб, ним користувалося подружжя спільно. А якщо шлюб з якоїсь причини розпадався, то посаг повністю підлягав поверненню жінці. Його пізніше успадковували її діти або ж вона заповідала тому, кому хотіла. У випадку, коли жінка помирала і в неї не було дітей, придане поверталося у її родину.
Фрагмент з п’єси “Кайдашева сім’я”
“Гарне тонке полотно й рушники вона сховала собі в скриню, ще й замком замкнула…” — писав Нечуй-Левицький в п’єсі “Кайдашева сім’я”.
Посаг завжди залишався власністю жінки. Ще до посагу міг включатись земельний наділ — «материзна». Материзна не входила в спільне родинне майно, не ділилася між іншими членами сім’ї та передавалася у спадщину по жіночій лінії.
Джерела http://www.discoverukraine.com.ua, wesilja-ua.blogspot.com
