Літак президента України, на борту якого перебуває народний депутат Надія Савченко, приземлився Україні.
Українська льотчиця та нардеп Надія Савченко в аеропорту Бориспіль поговорила із матір’ю та сестрою. Про це з місця події повідомляє кореспондент ТСН. Українка одягнена у джинси та футболку із тризубом. На неї чекав президентський кортеж. Він вже покинув територію летовища, однак чи у ньому Савченко наразі невідомо.
Доля Надії Савченко – знакова у цій війні
Ще вчора ми вірили, але вже майже не сподівалися, що бранка Путіна, українська патріотка Надія Савченко найближчими днями знову буде на волі. І буде в Україні. Але дива таки трапляються! А може не дива, а копітка, непомітна сторонньому погляду робота, зусилля сотень людей – і тут , і за кордоном. Так чи інакше, але сьогодні, після 719 днів неволі, вона знову з нами.
Тижні два тому Надія відзначала свій 35-й день народження. Зустріла його у російській в`язниці. Тоді Укрінформ нагадав деякі факти з її біографії, і розповідь ця, з огляду на невизначеність надіїної долі, страх за її здоров`я і життя, була невеселою.
Сьогодні все це звучить по-новому. Адже доля Наді Савченко – знакова у цій війні. Віриться, що її свобода – це лише початок.
Отже, знову про Надю.
** Різниця у віці у сестер Надії й Віри становить 1 рік і 8 місяців, тобто вони майже ровесниці. Вони пізні діти, оскільки їхня мама Марія Іванівна вийшла заміж у 42 роки. Її родина була розкуркулена і заслана на Колиму, а відтак, дідусів та бабусь дівчата майже не пам’ятають.
** Четверо братів матері Марії Іванівни загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, двоє дійшли до Берліна – один у складі Білоруського, другий – Українського фронтів.
** Батько Надії – Віктор Савченко – був інженером із сільськогосподарської техніки, певний час як фахівець належав до радянської партійної номенклатури. Під час Великої Вітчизняної війни працював на Київському патронному заводі. Помер навесні 2003 року, а через півроку донька вирішила стати льотчиком. До Надії ніхто в родині ніякого стосунку до військової служби не мав.
** У дитинстві Надія, на відміну від сестри, не дуже любила читати, смак до книг відчула згодом. Один з найулюбленіших авторів – Річард Бах, особливо подобається «Чайка на ім’я Джонатан». Надія обожнює театр. Її улюблений фільм – «Втеча із Шоушенка».
** Уперше Надія полетіла на літаку в 4-річному віці у Крим з батьками. Тоді мама не могла відірвати її від вікна, і саме тоді дівчинка почала марити небом. Мрія стати льотчиком у неї виникла в 17 років, а поштовхом стала розповідь її 19-річного друга, з яким вона разом ганяла на мотоциклі. Однак хлопець не наважився вступати до льотного училища, а Надія вирішила спробувати. Проте у Харківському університеті повітряних сил їй сказали, що спершу треба послужити в армії. У військкоматі, куди дівчина прийшла з цією ідеєю, її послали по довідку до психіатра.
Надія – про свої мрії і бажання
«Це мої мрії, мої бажання, навіть якщо вони не схожі на більшість стандартів, які є в людей. Треба не боятися бути собою, треба не боятися бути відкритою, не боятися йти вперед».
** Під час служби у першому контрактному батальйоні 95-ї Житомирської десантної аеромобільної бригади Надія отримала прізвисько Куля. Воно причепилося до неї після того, як командир сказав cолдатам, що Савченко ходить швидше, ніж вони думають, «як куля».
** Щоб не носити обмундирування російського виробництва, Надія, яка здобула освіту модельєра-дизайнера, під час служби в армії сама пошила собі солдатську форму.
** Перед поїздкою в Ірак, для чого треба було надати згоду на це найближчих родичів, Надія підготувала всі документи, привела маму до нотаріуса і сказала підписувати. Мама спершу розплакалася і сказала, що не відправлятиме своїми руками дитину на смерть, однак Надія наполягла на своєму, сказавши мамі, що сестер у сім’ї двоє, тож у разі чого їй буде для кого жити.
Надія – про службу в Іраку
«Мені просто подобалося їхати колоною БТР-ів, коли спека 55, і ти весь липкий, брудний, пісок, зброя, залізо гаряче, важке. І ти просто бачиш – попереду їде БТР з такими самими хлопцями, і так само, як ти, вони хекають від спеки. І ти просто розумієш, що не знаєш за що, але ти їх так любиш! Ти розумієш, що в них є і погане, і хороше, але ти просто їх чомусь любиш. Можливо, просто любиш саму ситуацію, можливо, просто любиш саму атмосферу, можливо, дійсно – це твоє, армія – це просто твоя робота».
** Надію двічі відраховували з Харківського університету повітряних сил з формулюванням «непридатна до вильотів як льотчик», хоча справжньою причиною була її різкість і безкомпромісність. Уперше її відрахували за те, що вона відмовилася збирати гроші з курсантів на ремонт казарм і відкрито заявила керівництву, що не буде цього робити, бо у них мізерна стипендія. За це її наступного ж дня відрахували, однак вона поїхала до командування, показала свої оцінки, і її відновили. Вдруге під час чергування у їдальні аеродрому, де курсанти були на практиці, її група не встигала поміняти столові прибори, і Надія попросила всіх прибрати за собою посуд. Але двоє офіцерів проігнорували її прохання і залишили брудні тарілки на столі. Після цього обід та вечерю цим командирам курсантка Савченко насипала у їхній брудний посуд. Її знову відрахували, хоча вона вчилася на «відмінно», але Надія знову відновилася, хоча училище закінчила не як льотчик-винищувач, а як штурман по класу реактивного бомбардувальника «СУ-24».
** Перший самостійний політ Надія здійснила на літаку «Як-52». Диплом писала по «СУ-24», однак через заборону жінкам літати на техніці з реактивними двигунами її в останній момент направили на іншу машину – вертоліт МІ-24.
Надія – про час у небі
«Це той час, коли я відчуваю себе щасливою, коли я навіть не пам’ятаю, як мене звати, не пам’ятаю нічого, крім того, що я роблю. Це те, заради чого я живу. У небі я дійсно щаслива!»
** Під час служби в Іраку до Надії залицявся принц Ес-Сувейри. Він привозив їй на КПП золото, троянди та фініки і намагався домовитися з її колегами-чоловіками, щоб віддали її йому за дружину. Причому пропонував за неї 50 тис. доларів, у той час як звичайний калим за дружину в Іраку – 2,5 тис. доларів. Надія брала лише квіти та фініки, а потім комбат пояснив принцу, що така угода неможлива, бо в Україні не ті традиції, і жінки в нас не продаються.
** У 2012 році Надія Савченко брала участь у шоу «Битва екстрасенсів». Тоді ясновидиця з Америки Кріста Урбан, яка мала виявити снайпера, що цілився у неї з автомата, сказала, що сплутала енергетику Надії з чоловічою.
** Надія Савченко захоплюється рукоділлям – вміє робити художні вітражі, вишивати, в’язати, володіє технікою печворку (клаптевого шиття – ред.) та гончарства, декорує одяг, робить моделі літаків, вертольотів, виготовляє вироби зі шкіри, металу, дерева тощо. Торік на 77-й день народження мами Надя з СІЗО привітала її саморобними листівками, а цього року вона зробила в новочеркаському СІЗО-3 ляльковий театр “Чиполіно-Майдан”.
** Як тільки Надію Савченко переводили у нову камеру російської в’язниці, вона відразу ж починала її прибирати. В одній із них жінка почала ганятися за павучком, а потім зрозуміла, що краще його залишити – все ж таки жива істота. Коли вона снідала, павучок завжди прогулювався по столу. Надія також підгодовувала пташок, а після початку голодування, коли ті прилітали й «обурювалися», переживала, що їй нема чим їх пригостити.
** За час першого 83-денного голодування Надія втратила 28 кілограмів. Її вага, яка при зрості 172-173 см завжди становила 75-78 кілограмів, зменшилася до 50-ти.
Нагадаємо, що зріст російського президента є «державною таємницею»: різні джерела називають різні цифри, найчастіше трапляється цифра 170 см, однак зустрічається й 167. Кажуть, якось грузинський президент Міхеїл Саакашвілі назвав ВВП «Ліліпутіним», і це остаточно зіпсувало їхні стосунки. Однак в українців відповідь на запитання, хто вищий – Савченко чи Путін, однозначна, і в прямому, і в переносному сенсі!
** Під час сухого голодування на знак протесту проти злочинних дій російської влади кров Савченко за густиною стала подібною до смоли – норма розріджувача була значно знижена, а загущувача перевищена у чотири рази.
** Свою книгу “Сильне ім’я Надія” відважна льотчиця писала три тижні. Її відверта розповідь про власне життя, війну в Україні, умови перебування в полоні, операцію з її викрадення, голодування, події під час Майдану, початок антитерористичної операції зайняла 300 сторінок.
Надія – про листи у в’язниці
«Одного разу конвой приніс мені листи. Їх було п’ять, п’ять перших. Адресовані вони були начебто мені… Але я, поглянувши на відправників, сказала, що не знаю цих людей, а конвоїр доброзичливо посміхнувся і сказав: “Читай…” І це стало НЕ черговою розвагою… Ні! Листи у в’язниці – це сенс життя! День прожитий не дарма, якщо прийшов хоч один лист! І скільки б їх не прийшло, ти ніколе не втомишся читати їх і відповідати на них!»
***
Як сказала два тижні тому в коментарі Укрінформу Віра Савченко, найбажаніший подарунок для Надії – це слова: “Ти їдеш в Україну”.
У відповідь на запитання, де її сестра бере сили, аби вже більш як два роки так гідно триматися, Віра Савченко зазначила, що Надії додає наснаги “підтримка українського народу, українців по всьому світові і те, що ми своїх не кидаємо”.
“Коли люди відчувають підтримку, відчувають, що за них борються, то вони повертаються з того світу. Як сказали воїни: “Якщо нас чекають, то ми повертаємося з мертвих”. Тут те саме працює. Яка істота на цій планеті не вміє відчувати любов?” – переконана Віра.
Джерело: Укрінформ, Українська правда, ТСН
