Вулиця Ігорівська знаходиться неподалік Поштової площі. Названа вона на честь великого князя київського Ігоря, якого вбили древляни. Раніше це був Михайлівський провулок, оскільки від нього пролягав шлях до Михайлівського монастиря. Після масштабної пожежі на Подолі в 1811 році вулиця була трохи видозмінена – стала прямою і була заново забудована. Зараз вона примикає до вул. Боричів Тік, причому з’єднується лише кількома десятками сходинок бетонних сходів. Прогулюючись по вулиці Ігоревській, варто звернути увагу на сірий, довгий особняк (Сагайдачного, 10), який побудували на замовлення дружини статського радника, якоїсь пані Максимової. Використовували його як прибутковий будинок.
По сусідству розмістився елітний блакитний двоповерховий особняк з розкішною мансардою (Ігорівська, 7), зараз його займає приватна фірма. У нього скромне оздоблення, зате він був реконструйований і тепер доглянутий.
Відомо, що садиба в 1850 році належала купцеві Серебреннікову. Правда, через кілька десятиліть будинок був проданий, і тоді новий господар перебудував його на свій лад. А мансарда з’явилася лише в 2000-х роках.
Бивні мамонтів і будинок Хвойки на Подолі
У двоповерховому особняку з квітковою ліпниною на вул. Ігоревській, 9/1, проживав відомий київський чех Вікентій Хвойка – один з основоположників вітчизняної археології та музейної справи.
Саме завдяки йому світ дізнався про існування Трипільської культури та унікальної “Кирилівської стоянці” (поруч з будинком під №59-61 на вул. Кирилівської), де були знайдені не тільки знаряддя праці з кремнію, а й 67 уламків бивнів мамонта з нанесеними на них малюнками. Будівлі київських трипільців були полуземляного типу, прямокутної форми і побудовані з дерева, кісток і бивнів мамонтів; стіни – з плетеної лози, а зверху накриті шкурами. Особняк легендарного археолога зараз пустує, на фасаді залишилася меморіальна дошка на його честь, де зазначено, що прожив він в двоповерховому рожево-жовтому особняку з 1898 по 1914 рік.
Готель купця з садом у дворі і трояндами
Через дорогу розмістився ще один пам’ятник архітектури (Ігорівська, 12). Особняк був побудований в 1843 році. Зараз триповерхова споруда потребує капремонту. Спочатку це був один з найбільш затребуваних особняків, в ньому знаходився готель купця Франца Швогер-Літецького. Як готель будинок проіснував до 1917 року і в той час був двоповерховим. Але під час Другої світової війни будівля була пошкоджена, а відновлювати її взялися лише в 1950 році.
Після завершення робіт на ньому виріс ще один поверх. У дворі будинку росте невеликий сад, де можна помилуватися кучерявими трояндами. До речі, можна заглянути і в саму будівлю, правда, обережно, адже дерев’яні сходи викривлені, а стеля обсипається на голову. Варто звернути увагу і на тунель із зелені, який веде у двір з іконами Богородиці і святого Миколая.
Офіси в училищі і пісні молоді під гітару
Величезний світло-жовтий особняк на вул. Ігоревській, 14, зараз майже весь зданий в оренду під офіси. Чотириповерхова будівля без декоративних надмірностей не так давно було повністю реконструйована.
Споруда побудована в ХIХ столітті, і городяни знали його як житловий особняк, в якому з 1871 року розміщувалося Олександрівське ремісниче училище, де підлітки освоювали майбутні професії. Є у цього будинку і своя родзинка: у верхній частині будівлі можна знайти величезний рівносторонній трикутник. Цей символ в геральдиці означає творчу силу, гармонію і рівновагу. Відразу за будинком облаштований скромний дворик, з невеликою клумбою. Через цей дворик можна потрапити до філії Парламентської бібліотеки. У цьому дворику частенько збираються місцеві підлітки з Подолу і виспівують пісні під гітару.
Вивчаємо старий Київ по легендарній кінострічці
Ще одна визначна пам’ятка вулиці Ігоревській – особняк №13/5. Розкішна споруда з величезними колонами не так давно було реконструйована і зараз в ній на першому поверсі розмістився затишний, але дорогий ресторан “Шевченко”. Назва невипадкова, адже в сусідній будівлі на вул. Братській, 2, діяла буцегарня (приміщення використовували, щоб утримувати полонених турків, а в 30-х роках ХIХ століття – заарештованих польських повстанців), і тут бував Тарас Шевченко, правда, недовго – лише добу. Під час останньої поїздки в Україну арештованого поета утримували в цій споруді. Але особняк на Ігоревській, 13/5, знаменитий завдяки легендарному фільму “За двома зайцями”.
За сценарієм, на початку фільму головна героїня Проня Прокопівна навчається в пансіоні благородних манер, розташованому на Ігоревській вулиці, а це і є будівля №13/5! Правда, зараз вона перероблена, а раніше виглядала набагато скромніше і була білого кольору. Втім, подивившись фільм, можна дізнатися, як виглядала вулиця Ігорівська в 1950-х роках. За кілька кроків від будинку знаходиться підземний перехід і, перейшовши через нього, можна відразу потрапити на набережну Дніпра і помилуватися видами столиці.
Фото: Анатолій Бойко
Джерело: Сегодня
