Немовля хоч і здається слабеньким і безпорадним, але вміє насправді дуже багато. Головне уміння – здатність відрізняти хороше від поганого і повідомляти про це родичам. Плакати і кликати на допомогу, коли голодний, коли відчуває дискомфорт, коли болить щось, заспокоюватися і вести себе цілком пристойно, коли все влаштовує. Вміє смоктати і ковтати, вміє справляти нужду, відрізняти день від ночі, тишу від шуму, смачне від гіркого, м’яке від твердого – не так вже й мало для людини, вік якого визначається днями.
Але, виявляється, маленькі діти володіють ще й “суперздібностями”, якими дорослі у більшості не володіють! Немовлята зазвичай виглядають абсолютно безпомічними, але насправді вони здатні на дивні речі! Пропонуємо вашій увазі підбірку «суперздібностей» дітей у віці до 3-х років.
1. Водний інстинкт
При народженні людина отримує набір інстинктів, які добре працюють до тих пір, поки мозок не розвивається достатньо, щоб взяти на себе контроль за виживанням. Одним з таких інстинктів є «рефлекс пірнання», який також зустрічається у тюленів та інших тварин, що живуть у воді.
Ось як він працює: якщо немовля віком до півроку опустити у воду, він рефлекторно затримає подих. У цей же час частота скорочень серцевого м’яза сповільниться, допомагаючи зберігати кисень, а кров почне циркулювати переважно між найбільш життєво-важливими органами: серцем і мозком. Цей рефлекс допоможе дитині залишатися під водою набагато довше, ніж дорослій людині, без серйозної загрози здоров’ю.
2. Здатність до навчання
Після появи на світ, мозок людини розвивається з величезною швидкістю. Вже до 1-го року він становить 60% щодо мозку дорослої людини. Як правило, коли дитину віддають в дитячий садочок, то її мозок вже має «готовий розмір», проте, він ще не припиняє свого розвитку, і розвивається приблизно до 25 років. Але навіть після досягнення цього віку, головний мозок може змінюватися, як в кращу, так і в гіршу сторони.
Діти отримують знання з приголомшливою швидкістю, оскільки кожен новий досвід, який вони переживають, утворює міцні зв’язки між нейронами в мозку. До того часу, як дитині виповниться 3 роки, кількість цих зв’язків дорівнюватиме приблизно 1000000000000000, що вдвічі перевищує цю кількість у дорослого. Починаючи приблизно з 11 років мозок почне позбавлятися від зайвих зв’язків, а здатність до навчання починає знижуватися.
3. «Квантова» інтуїція
Наш досвід сприйняття реальності істотно перешкоджає розумінню правил квантової механіки, що регулюють поведінку елементарних частинок. Згідно квантової механіки, частка (наприклад, фотон або електрон) не знаходиться «ні тут, ні там», а присутня в обох місцях і між ними одночасно. Образно кажучи, це більше схоже на хмару, ніж на пінг-понг. В масштабах великої групи частинок ця «розмитість» зникає і з’являється конкретне місце розташування об’єкта. Однак, простіше розповісти, ніж зрозуміти: інтуїтивне розуміння цих законів не давалося навіть Ейнштейну, що вже говорити про середньостатистичну дорослу людину.
А ось немовлята ще не звикли до якогось певного сприйняття реальності, що дає їм можливість інтуїтивно розуміти квантову механіку. У віці до 3-х місяців у дітей не сформовано почуття «сталості об’єкта», тобто усвідомлення того, що предмет може бути тільки в певному місці в певний час. Ігрові експерименти (наприклад, гра Peekaboo) показують дивовижну інтуїтивну здатність немовлят припускати наявність предмета абсолютно у будь-яких місцях одночасно.
4. Відчуття ритму
Усі діти з’являються на світ із вродженим почуттям ритму. Це було доведено в 2009-му році за допомогою експерименту: діти 2-х і 3-х денного віку слухали барабанний ритм з підключеними до голови електродами-датчиками. У випадках, коли дослідники спеціально збивалися з ритму, мозок всіх немовлят показував «очікуваність» удару в той момент, де він повинен був бути, всупереч тому, коли він насправді прозвучав. Вчені вважають, що почуття ритму допомагає дітям розпізнавати інтонацію мови своїх батьків і таким чином вловлювати зміст, не розуміючи слів. Також за допомогою нього діти розуміють відмінність рідної мови від будь-якої іншої.
5. Бути милими
Так, бути милим і викликати тим самим позитивні емоції у дорослих – це теж суперздібність. Вчені вважають, що ми сприймали б дітей занадто жалюгідними, безпорадними, дурними і нудними, щоб їх любити (до рідних матерів це, напевно, не відноситься). Якщо б вони не були так чарівні і милі!
У минулому році група канадських і китайських психологів опублікувала результати своїх досліджень, в яких говориться, що ми посміхаємося більше немовлятам, ніж малюкам, і більше малюкам, ніж старшим дітям. Привабливість дитини знижується в віці близько 4-х з половиною років. На сприйняття нами дитини як «милої» впливає будова її тіла: велика голова, кругле обличчя, великі очі і маленькі рот і ніс. Ці риси викликають у дорослих набагато більше емоцій, ніж використані підгузки, завдяки чому від суперздібності дитини бути милою побічно, але все ж залзалежить її здатність до виживання.
За матеіалами ditvora.com.ua
