Тривалість життя людини, можливо, обмежена 115 роками, заявляють американські вчені.
Журналі Nature опублікував аналіз даних про тривалість життя, які збирали протягом багатьох десятиліть.
На думку вчених, тривалість життя в окремих випадках може бути і більша, але шанси знайти хоча б одну 125-річну людину настільки невеликі, що для цього знадобиться в 10 тисяч разів більше людей, ніж зараз живе на Землі.
Деякі вчені вітали появу цього аналізу даних, але інші називають його похмурою пародією на наукове дослідження.
Середня тривалість життя людини постійно зростає з XIX століття – завдяки вакцинам, поліпшенню медичної допомоги у пологах і успіхам у боротьбі з раком і серцево-судинними захворюваннями.
Але чи можуть подальші успіхи в медицині збільшувати тривалість життя до нескінченності?
Нью-йоркські дослідники проаналізували базу даних про смертність людини (Human Mortality Database), а також дані про смертність серед довгожителів (тих, хто старше від 110 років) у Франції, Японії, Великій Британії і США.
За цими даними, зростання очікуваної тривалості життя людей, старших від 100 років, сповільнюється, а максимальний вік на момент смерті залишається незмінним уже близько 20 років.
Професор Ян Фейг з медичного коледжу імені Альберта Ейнштейна сказав в інтерв’ю ВВС: “Уперше в історії ми змогли побачити, що, схоже, існує максимальна тривалість життя. Її стеля, межа – 115 років”.
Найстаріший довгожитель
Але звісно бувають і винятки. Жанні Кальман, єдина довгожителька, чий вік підтвердили документи, до моменту смерті в 1997 році було 122 роки.
Вона народилася ще до того, як в Парижі збудували Ейфелеву вежу, і зустрічалася з художником Ван Гогом.
На даний момент нікому ще не вдалося дожити до такого похилого віку.
Професор Лінда Партрідж з Університетського коледжу в Лондоні каже, що висновок про існування межі тривалості життя людини звучить логічно.
Але в інтерв’ю ВВС вона додала, що, “хоча це дуже цікаве дослідження вказує на те, що відбувається зараз, воно нічого не говорить про те, що станеться в майбутньому”.
Люди старші від 100 років, дані про яких розглянули в американському дослідженні, народилися в XIX столітті, в епоху масового недоїдання і епідемій. Не варто забувати, що про остаточну перемогу над віспою було оголошено лише в 1980 році.
“Їхнє життя значно відрізнялося від життя чинних поколінь”, – говорить професор Партрідж. І додає, що середня тривалість життя може суттєво скоротитися в майбутньому через проблеми з надлишковою вагою у багатьох сучасних дітей.
“Похмура пародія”
Заява про те, що 115-річний вік може бути межею тривалості життя людини, обурила професора Джеймса Вопеля з Інституту демографічних досліджень Товариства імені Макса Планка.
Він назвав це дослідження похмурою пародією, додавши, що в минулому вчені вважали межею життя людини вік в 65, 85 і 105 років, і кожен раз виявлялося, що вони помилялися.
“ті, хто вважають, що у людському житті є межа, не застосували ні демографічний, ні статистичний аналіз до своєї гіпотези, а замість цього лише вдавалися до риторики, неправильної методології і красивої графіки для того, щоби спробувати обґрунтувати свої інтуїтивні здогади”, – сказав він.
“[Це дослідження] Не додає нових знань про те, як довго ми будемо жити”, – сказав учений.
Зупинити старіння?
Однак експерименти, проведені над тваринами в ідеальних для них умовах, вказують, що у тривалості життя, можливо, таки є межа.
Професор Джей Олшанскі з Іллінойського університету каже, що миші живуть в середньому 1000 днів, собаки – приблизно 5000 днів, а “людство, з огляду на все, наближається до природної межі своєї тривалості життя”.
Проблема зі старінням полягає в тому, що, з точки зору еволюції, люди не повинні жити так довго, як зараз.
Мільйони років природного відбору навчили людину виживати, рости і народжувати потомство у молодому віці.
Те, що відбувається з тілом людини після 50 років – а до такого віку люди не доживали в минулому – є побічним ефектом “інструкцій” нашої ДНК, що грає важливу роль у молодості.
Будь-які спроби істотно збільшити тривалість життя, відповідно, повинні містити не лише боротьбу з хворобами, а й зі старінням – з тим, що відбувається всередині кожної клітини тіла людини.
А це, як вважають деякі вчені, вимагає змін на генетичному рівні.
