Вулиця Щекавицька в Подільському районі з’явилася в середині ХIX століття, спочатку вона називалася Щекова. Через кілька десятиліть назва трансформувалася – в результаті з’явилося сучасна. Втім, вона походить від гори Щекавиця, біля якої вулиця починалася (за переказами, на горі був похований київський князь Віщий Олег). На початку вулиці можна відшукати старовинний триповерховий особняк №3 / 9, де зараз розміщується академія водного транспорту.
Будівля персикового кольору побудована в ХIX столітті і прикрашена досить незвичайними декоративними атрибутами: циркулями (в геральдиці означає “спритний ремісник”), колоссям пшениці та паперовими листами, що нагадують старовинний папірус.
Перед парадним входом в академію символічно встановлені старі корабельні якоря.
Покровителі шлюбу – святі Олена і Костянтин
Поруч на Щекавицькій, 6/8, знаходяться останки дзвіниці храмового комплексу Костянтина і Олени, яка була побудована в 1756-1758 роках київським архітектором Іваном Григоровичем-Барським (побудував міський водопровід на Подолі з фонтанні павільйоном “Самсон”, Покровську церкву, а також церква Різдва Богородиці в Києво-Печерській лаврі). Святі Костянтин і Олена – покровителі наречених. Ті, хто хоче знайти гармонію і щастя в подружньому житті, можуть звернутися до них.
До складу храмового комплексу також входила церква святого Димитрія Ростовського, так званого Теплого храму, який був побудований в 1863-1865 роках. Його знищили більшовики в 30-х роках минулого століття. Нині можна помилуватися лише скромною ліпниною одноповерхової будівлі, яка залишилася від дзвіниці.
Руїни прибуткового будинку купця Вертипороха
Не можна байдуже пройти повз найстарішого кінотеатру в Києві – “Жовтень”, який рік тому реставрували після пожежі. Почав працювати кінотеатр в 1931 році і тоді називався “Дев’яте Держкіно”. А в декількох метрах розташований старовинний особняк під №33 / 19. Він майже весь накритий захисною будівельною сіткою, оскільки знаходиться в аварійному стані – відсутні частина стіни і дахи. Зате ще можна розгледіти вишукану ліпнину на фасаді цього будинку. Власники зараз продають особняк, правда покупці явно не поспішають купувати старовинну нерухомість.
Відомо, що садиба була побудована в XIX столітті і належала чернігівському купцеві Вертипороху, який облаштував у ньому прибутковий будинок. На нижньому поверсі були обладнані продуктові магазини, як і в багатьох прибуткових будинках Києва.
Перлина Подолу – синагога Якова Розенберга
Однією з важливих пам’яток не тільки вулиці Щекавицькій, але і всього Подолу можна назвати будівлю синагоги (№29). Пам’ятник архітектури був побудований в 1895 році за проектом відомого архітектора Миколи горденина. Звели її на гроші купця Габріеля-Якова Розенберга.
У той час побудувати синагогу було непросто, адже були обмежені права проживання іудеїв в місті, тому купець спочатку нібито будував будинок для себе, а потім вже отримав дозвіл на використання особняка під молитовний будинок. За радянських часів вона не завжди діяла. За розпорядженням влади синагогу закрили в 1929 році і передали під районний клуб робітників-кустарів. Але в 1945 році діяльність синагоги була відновлена, і працює вона до сих пір. А за цей час її кілька разів реконструювали.
Блакитний особняк з мордами левів
П’ятиповерховий будинок блакитного кольору на вул. Щекавицькій, 34, нині житловий (крім першого поверху – там офіси). Але неозброєним оком видно, що спочатку особняк був на два поверсі нижче, адже верхня надбудова не має багатої ліпнини, як на нижніх поверхах.
Більш того, чітко видно вишуканий старовинний карниз на рівні третього поверху, а під ним, над арочними вікнами, можна розглянути морди чудових левів.
До речі, старовинні будинки на цій вулиці були побудовані в кінці XIX – на початку XX століть, і це були скромні міщанські садиби. Такою садибою був і особняк №34.
Фото: Олександр Яремчук
Джерело: Сегодня
