Прогулянку починаємо від будівлі Київського академічного театру ляльок (Грушевського, 1-а) в Хрещатому парку. Ця будівля, побудована в 2005 році, нагадує казковий палац: вона виконана у формі замку і прикрашена гарними флігелями, трасами і вежею з годинником.
Театр оточений героями популярних казок: біля парадного входу дівчинка Мальвіна з відданим пуделем Артемоном, а також вічно сумний П’єро. До речі, подейкують, що якщо потерти сльозу П’єро і потримати його за руку, то з людиною неодмінно станеться радісна подія.
Варто звернути увагу і на верхню частину фасаду театру: там “прописався” Буратіно, який хвалиться золотим ключиком.
Також будівлю театру охороняє бронзовий Котигорошко, який перемагає Змія.
Царство води і дерево, що виконує бажання
Поруч з театром ляльок знаходиться музей води (вул. Грушевського, 1-в) (офіційна назва – Водно-інформаційний центр). Музей розташувався в першій в місті водонапірної вежі, побудованої в далекому 1896 році. Саме тут можна дізнатися, як влаштована каналізація і як створити вир в пляшці, побувати в міні-гроті і посидіти на найбільшому унітазі в країні.
Неподалік від музею знаходиться дерево бажань висотою 4,5 м і вагою майже дві тонни. У кроні дерева – молодильні яблука, а біля коріння – курочка-ряба, яка сидить поруч з гніздом з золотими яйцями. Дерево вважають символом життя і світу. Кожен бажаючий може залишити в його дуплі записку зі своїм заповітним бажанням, але щоб воно збулося, потрібно обов’язково погладити курочку.
Пам’ятник любові Луїджі і Мокрини
Прямуючи до Мосту Закоханих (його ще неромантично називають Чортів міст – через велику кількість скоєних тут самогубств), потрібно обов’язково поглянути на пам’ятник справжньої любові і вірності.
Скульптуру встановили три роки тому, і присвячена вона історії кохання Луїджі і Мокрини. Італієць і українка познайомилися в австрійському таборі для військовополонених в 1943 році. Вони провели разом всього два роки, а потім доля їх розлучила. Але, попри все, вони пронесли свою любов через все життя і через 60 років возз’єдналися завдяки одній з телепрограм. На жаль, обох вже немає в живих.
Музична “Ракушка” і актриса Заньковецька
Гуляючи по парку, можна помилуватися ще й бронзовою жабою, яка засіла неподалік від музею води. Пам’ятник не зовсім звичайний: всередині жаби є ківш, в який потрапляють монети, кинуті в рот скульптури. Коли вага в ковші досягає критичної точки, він перевертається і обдаровує грошима щасливчика.
Також, гуляючи по Маріїнському парку, обов’язково зупиніться біля амфітеатру, який кияни називають “Ракушкою”: там в теплу пору проходять концерти на відкритій сцені. Споруда побудована на початку 1980-х років під час реконструкції парку.
Поруч встановлено пам’ятники знаменитостям.
Один – на честь видатної української актриси Марії Заньковецької, другий присвячений композитору Михайлові Глінці – і він один з небагатьох київських дореволюційних пам’ятників (1910 р.), що збереглися до наших днів.
Монумент виконаний за проектом архітектора Володимира Ніколаєва у вигляді бронзового бюста на постаменті з лабрадориту і знаходиться в парку з 1955 року.
Крісло кінооператора, парламент і палац
Близько оглядового майданчика розташувалася паркова скульптура під назвою “Режисер. Спостерігач”, присвячена працівникам кіно і ТБ. Скульптура у вигляді кінокамери на тринозі та крісла оператора – з секретом: якщо подивитися у вічко камери, можна побачити бронзового чоловічка, що махає рукою.
Він сидить на карнизі будівлі скандального вертолітного майданчика, який побудували на Парковій дорозі кілька років тому. Це місце дуже популярне у туристів, що гуляють по алеях Маріїнського парку.
Поруч – Маріїнський палац, перлина зодчества, резиденція президентів України. Частина її, на жаль, вже багато років закрита на реконструкцію, але в іншому крилі вже ведуть офіційні прийоми.
Тут же – будівля Верховної Ради, зведена в 1939 році.
Фото: Віталій Лазебник
