Хвороба Паркінсона викликається загибеллю нервових клітин і є одним з найбільш поширених нейродегенеративних захворювань в світі.Близько 10 мільйонів людей на нашій планеті страждають від хвороби Паркінсона. Хворобу виявляють у людей старше 50 років. Жінки хворіють частіше.
Що ми знаємо про хворобу Паркінсона? Те, що при ній тремтять руки. А далі? Що відбувається далі? Що взагалі відбувається в організмі при цій хворобі? Розпитуємо Віру Коваленко, лікаря-невропатолога.
— У багатьох хвороба Паркінсона асоціюється з тим, що у людини тремтить рука чи щелепа. Але це — лише верхівка айсбергу. Хвороба Паркінсона, або, як її ще називають, тремтливий параліч, — це дегенеративне захворювання центральної нервової системи, при якому уражуються певні нейрони головного мозку. І хоча проявляється вона руховими розладами, проте проблема захована у мозку.
При хворобі Паркінсона руйнуються ті клітини, які відповідають за синтез нейромедіатора допаміну. Через це мозок втрачає здатність передавати імпульси до м’язів тіла. Найбільше змін відбуваються у таких ділянках мозку, як чорна субстанція та смугасте тіло. Саме вони відповідають за контроль над рухами. Тому спочатку страждає рухова активність.
Загалом, це вважається віковим захворюванням (скажімо, у людей старше 65 років хвороба Паркінсона розвивається в одному випадку із ста), проте перші прояви можна помітити і раніше — близько 40 років.
— Що це за прояви?
— Основним симптомом є тремор рук, ніг, пальців, нижньої щелепи, губ чи язику (на початках він може бути пов’язаний з емоційним станом, частіше трапляється при нервовому збудженні, але з прогресуванням хвороби тремор виникає і у стані спокою). Часто буває одночасний тремор великого і вказівного пальців — рухи нагадують лічбу монет. З часом тремор може заважати звичайним рухам — хворий має труднощі у писанні, прийомі їжі, самообслуговуванні.
Ще одним проявом є ригідність, або важкорухомість — людині важко виконати певний рух, він стає переривчастим. Характерною ознакою є й брадикінезія (сповільнення і збіднення рухової активності). Найбільше це стає помітним на обличчі через ослаблення мімічної активності м’язів — здається, ніби людина вдягла маску. Вона рідко кліпає, мовлення стає монотонним, може сповільнитися (людина має труднощі з початком розмови, розтягує слова) або стає нерозбірливим.
До речі, одним з проявів хвороби Паркінсона є зміна почерку — до кінця рядка літери стають дрібними, нерозбірливими. Змінюється й хода — порушується система координації рухів, рівноваги, хода стає нерівною. Людина відчуває труднощі при зміні пози, напрямку руху і початку ходьби.
Якщо не лікуватися, людина втрачає здатність рухатися самостійно і потребує постійної сторонньої допомоги. Тому бажано виявити проблему якомога скоріше. Перебіг хвороби є повільним і малопомітним, тож не завжди вдається її злапати на початку. Існують спеціальні методи діагностики, які можуть виявити хворобу Паркінсона на ранніх стадіях. Це нейропсихологічне тестування, МРТ, електронейроміографія тощо.
