«Нелегка» боротьба київської влади з малими архітектурними формами триває. Боротьба ця викликає у різних громадян різні ж почуття. Чому? Тому що є ті, хто бачив у МАФах перешкоду для нормального пересування, є ті, кому вони муляли око в якості місць продажу пива та «слабоалкогольки», а є й ті, для кого це було місце роботи, джерело прибутку, або можливість купити якусь «дрібноту», не йдучи до супермаркету. Короче кажучи, скільки людей – стільки й думок. І кожний у чомусь правий.
Не оминула боротьба і ділянку по вулиці Щербакова, біля метро «Нивки». Але як це буває в нашому рідному місті дещо, м’яко кажучи, дивує. Позносили ряд крамничок вздовж урвища над озером, одразу поставивши із міркувань безпеки замість них паркан. В той же час всі кіоски, які стояли вздовж проїзжої частини так і продовжують стояти далі, перешкоджаючи виходу/входу пасажирів громадського транспорту.
Виникає питання: якщо відповідні структури керувалися поліпшенням пересування громадян – то де логіка? Якщо хтось хоче мені сказати, що всі знесені крамнички не мали відповідних дозволів, а всі кіоски, що лишилися вздовж дороги їх мають – вибачте, не повірю.
І, нарешті, найцікавіше. Загальний ряд згаданих крамничок замикав магазин жіночої білизни. Спочатку виглядало так, нібито його теж збираються зносити. Але кілька днів тому… цей же заклад продовжив роботу під назвою «Золота підкова». Лотереї, ігри, задраєні наглухо вікна – все, як прийнято у подібних місцях. Жвава молодиця за стійкою на моє здивування щодо таких швидких змін бадьоро відповіла: «А на шо? Скажуть трусами торгувати – будемо трусами, скажуть лотерейкою – будем лотерейкою».
Думаю, що це досить символічно для нинішньої київської (і не тільки київської!) : залишили без спіднього, але з лотереєю. Особливо, якщо уявити, що лотерея – це ті самі місцеві вибори за ну дуууже специфічним законом зразка 2015 року. Грайте, громадяни.
