Туве Маріка Янссон стала всесвітньо відомою завдяки історіям про мумі-тролів. За них вона отримала вісім літературних нагород, про цих дивовижних істот вона писала п’єси та лібрето для мюзикла, малювала комікси та книжки-картинки. Але у кожної цікавої людини є козирі, які можна знайти, якщо є бажання. Наприклад, Туве Янссон розписувала стіни двох мерій – у мiстах Гельсінкі та Хаміни, церковний вівтар у церкві міста Теува та школу у Кар’я. Але її найважливішими козирями варто було б уважати тринадцять книжок для дорослих. Це повісті, романи, оповідання про життєві історії, більшість яких сповнена чарівністю й особливим теплом.
Межа між дорослими та дитячими книжками у Туве Янссон зовсім нечітка. У дорослих текстах просто складніша будова і немає мумі-тролів. І от, нарешті, одну з цих дорослих книжок видають українською – у Видавництві Старого Лева з’являється «Літня книжка».
Це історія про маленьку дівчинку Софію, яка разом із бабусею і татом проводить літо на острові. Її будні наповнені прогулянками, плаванням на човні та візитами гостей. Але острівне життя тільки на перший погляд здається спокійним і безхмарним. Сім’я замовчує болючу дійсність, переживання про смерть матері Софії, біль та почуття. Щоправда, читачам це стає зрозумілим, тільки якщо вони заглиблюватимуться у деталі, поведінку персонажів та уважно читатимуть описи природи.
Мати Софії згадується лише кілька разів. Наприклад, коли Софія просить бабусю дозволити називати її мамою, але та забороняє. Натомість вона майструє разом із онукою Венецію на болоті, де в одному будиночку живуть мама, тато і дочка – омріяне життя.
Попри те, що бабуся з Софією сміливо обговорюють дуже різні теми, вони ніколи не говорять прямо про те, що їх турбує насправді…
У Софії різко змінюється настрій. Вона може раптово розридатися, закричати, а потім швидко заспокоїтися. Іноді вона сердиться на бабусю. Проте вони не ображаються одна на одну довго. Взагалі, бабуся – єдина людина, з якою розмовляє Софія. Вони не просто добре спілкуються, а й підтримують одна одну. Говорять про страх, повагу, про птахів і дивовижний ліс. Софія не раз ставить запитання про Бога і смерть так легко, ніби питає, що цього разу бабуся знайшла на березі моря. І старенька так само без напруги відповідає. І одразу замислюєшся – а чи не так воно й має бути? Хто сказав, що говорити на ці теми заборонено? Але люди ховають запитання в собі, бо вони лякають та бентежать. Так само мовчать про найважливіше і героїні «Літньої книжки». Попри те, що бабуся з Софією сміливо обговорюють дуже різні теми, вони ніколи не говорять прямо про те, що їх турбує насправді і навіть словом не згадують про трагедію та свою самотність.
Бабуся Софії не взірцева. Бо напис «не заходити» вважає викликом, бо несподівано лається або співає непристойні пісні. Але вона не моралізує, дозволяє вірити у те, у що забажає Софія, завжди знаходить слушні відповіді та допомагає впоратися зі страхом.
А де ж тато весь цей час? Він завжди десь поряд, проте майже не взаємодіє безпосередньо ні з бабусею, ні з Софією. Лише раз він бере участь у їхній розмові, і саме цей момент розкриває те, що Туве Янссон ховає між рядків, – у сім’ї сталася трагедія.
На обкладинці видання стоїть позначка 18+, проте книжка невипадково потрапила у підлітковий топ Букмолі – насправді цей текст не має вікових обмежень. Сподіваюся, дорослі книжки Туве Янссон перекладатимуть і далі, бо вже час викладати козирі.
Туве Янссон Літня книжка / переклад зі швед. Наталі Іваничук. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 160 с.
http://bukvoid.com.ua/digest/2017/08/13/190242.html
