Багато батьків замислюються над питанням: «Чи не пізно змінити свій стиль виховання дитини та наскільки це буде ефективно?» Розглянемо, що можна зробити і як досягти при цьому помітних результатів.
Деякі батьки побоюються, що їх дитина вже не зміниться, попри всі зусилля. Вони усвідомлюють, що реагують на її погану поведінку неправильно: кричать або карають фізично. І навіть якщо батьки намагаються використовувати нові методи, вони розчаровуються і згодом повертаються до старих способів впливу. Особливо часто це трапляється тоді, коли проблеми з поведінкою дітей тривають роками, і спроби вплинути на ситуацію не приносять результатів.
Багато батьків турбуються через погану поведінку дитини й поспішають відразу ж покарати її. На жаль, це ніяк не допомагає їй змінити свою поведінку. Іншими словами, це просто неефективно. Є велика різниця між поняттями «реакція» та «взаємодія». Реакція – це рефлекс: зіштовхуючись з поганою поведінкою дитини, ви дієте звичним для себе чином. Коли ви взаємодієте, ви більш об’єктивні. Ви так само контролюєте малюка, але при цьому приділяєте більше часу тому, щоб пояснити йому покарання за його провини та вказати, що він робить неправильно. У такому випадку ви не приймаєте погану поведінку дитини на свій рахунок.
Ніколи не пізно перейти від реакцій до взаємодії з дитиною. Іноді це буває непросто, але є способи змінити свій стиль виховання й домогтися позитивних змін у поведінці дитини.
Сім способів зробити виховання більш ефективним
Спосіб № 1. Вирішіть, з чого почати. Багато батьків часто не знають, з чого почати зміни у вихованні. Почніть з того, що піддає вашу дитину ризику – з фізичних або емоційних чинників, небезпечних для неї або тих, хто її оточує. Це можуть бути випадки, коли дитина завдає фізичної шкоди іншим, б’є речі або наражає себе на небезпеку.
Якщо ви хочете відразу змінити поведінку дитини, ви будете розчаровані: це просто неможливо. Крім того, це віддалить вас від сина чи доньки. Батьки повинні в першу чергу звернути увагу на те, що порушує цінності й моральні принципи, які вони прищеплюють дитині. Можливо, вам вдасться змінити поведінку дитини, але спочатку займіться найбільш небезпечним факторами, а потім уже рухайтеся далі.
Спосіб № 2. Точно визначте, що ви хочете змінити. Батькам найкраще працювати над окремими моделями поведінки дитини. Наприклад, якщо дитина лається, йде у свою кімнату, грюкає дверима, почніть з того, що ви хочете змінити найбільше. Спочатку заспокойте дитину: «Не лайся. Це не допоможе вирішити проблему, і це мене ображає. Давай спробуємо обійтися без лайки наступного разу, коли ти будеш засмучена». Дитина, можливо, не зможе відразу ж придумати відповідний вихід із ситуації, але, ймовірно, запропонує щось. Потім скажіть: «Добре, наступного разу, коли ти будеш засмучена, просто йди в кімнату, але не лайся».
Працюйте над тим, що ви хочете змінити найбільше. Потім переходьте до наступного етапу. Не намагайтеся виправити все відразу.
Спосіб № 3. Пояснюйте дитині, що ви хочете змінити. Якщо ви хочете змінити щось у поведінці дитини, поясніть їй, яких змін ви хочете. Коли всі спокійні, скажіть: «Я хочу тобі дещо сказати. Я не буду вимагати, щоб ти залишався у своїй кімнаті цілий день щоразу, коли ти лаєшся. Але я хочу, щоб ти пішов у свою кімнату й вибачився в письмовій формі. Коли ти напишеш лист, то прочитаєш його мені, і ми поговоримо. Щоб тебе нічого не відволікало, я заберу на певний час комп’ютер і мобільний телефон з твоєї кімнати ». Чітко поясніть свої дії. Дитина може при цьому розлютитися або засмутитися, але не влаштовуйте суперечку. Скажіть: «Я розумію, це тебе засмучує, але я роблю це для того, щоб у нас у сім’ї було все добре».
Не читайте дитині нотацій – це тільки ускладнить спілкування. Обмежтеся короткими й чіткими поясненнями.
Спосіб № 4. Розкажіть дитині, чого ви хочете від неї домогтися. Важливо пояснити, яку мету ви переслідуєте. Ви можете сказати: «Я хочу, щоб ти не лаявся і тим самим не ображав інших людей» або «Я хочу, щоб ти не крав гроші з гаманця» або «Я хочу, щоб ти не бився й не кидався піском у дітей, коли граєшся у дворі». Почніть розмову з таких слів: «Я помітила, що коли тебе хтось дражнить, ти засмучуєшся й погано поводишся. Мені це не подобається, і тому я тебе сварю. Але це триває знову й знову. Давай подумаємо, як можна по-іншому поводитися, коли тебе дражнять». Після цього придумайте план дій у подібних ситуаціях.
Зрозумійте, що дитина не завжди чує те, що ви хочете їй сказати. І навіть якщо вона неохоче розмовляє з вами, коли вона засмучена, стурбована або розгнівана, – зберігайте спокій. Скажіть їй: «Давай спробуємо, що з цього вийде». Їй не обов’язково погоджуватися з вами, але це чудовий спосіб наблизитися до вирішення проблеми. Згодом дитина змінить своє ставлення до ваших вказівок, а ваші взаємини налагодяться.
Спосіб № 5. Обмежуйте можливості дитини. Якщо ви стурбовані тим, що ваша дитина може поводитися неправильно, ви можете обмежити її можливості. Припустимо, ваш дорослий син водить автомобіль і постійно перевищує швидкість. Усі ваші розмови про те, що необхідно водити машину обережніше, ні до чого не приводять. У такому випадку ви можете просто не давати синові машину й тим самим виключити можливість небезпеки. Той же принцип працює і з молодшими дітьми. Якщо малюк краде гроші з вашого гаманця, залишайте гаманець у своїй кімнаті, замикаючи її на замок. Обмеження можливостей – найпростіший спосіб домогтися від дитини необхідної поведінки. Якщо ваша донька впадає в істерику в магазині, наступного разу не беріть її з собою. Син погано поводиться в кафе – залишайте його вдома. Робіть так до того часу, поки дитина не доведе, що може поводитися добре. Зазвичай, якщо в дітей немає можливості робити що-небудь, у них пропадає до цього інтерес.
Спосіб № 6. Не розраховуйте на співчуття дитини. Коли ви говорите: «Чи знаєш ти, як нешанобливо це прозвучало?» або «Як ти думаєш, як себе почував Коля, коли ти забрав у нього гроші?», ви намагаєтеся викликати в неї співчуття. Але діти, особливо підлітки, як правило, не схильні до співчуття. Механізм, який відповідає за співчуття, у них ще недостатньо розвинений. Тому прагнення викликати в дитини співчуття не приносить результату. Замість цього акцентуйте увагу на її власних інтересах. Якщо ви хочете змінити поведінку дитини, покажіть, яку користь це їй принесе. Коли вона бреше вам або намагається маніпулювати, марно говорити їй: «Твоя брехня завдає мені болю». Краще скажіть: «Ти сам шкодиш собі своєю брехнею. Ти будеш покараний щоразу, коли брешеш, поки не припиниш це робити. Тому припини заподіювати шкоду сам собі».
Спосіб № 7. Установіть кордони й покарання. Батькам важливо навчитися встановлювати межі для своїх дітей. Ми не можемо змусити їх змінитися. Але ми можемо мотивувати своїх дітей і використовувати покарання таким чином, щоб вони самі захотіли змінитися. Пам’ятайте, що покарання – це засіб для досягнення мети. І якщо ви знайдете ефективний спосіб покарання, використовуйте його. «Ефективний» означає, що дитина слухається вас хоча б деякий час. Не потрібно бути занадто суворим, коли досить маленького покарання.
Рано чи пізно дитина зміниться. Можливо, до цього її підштовхнете не ви, а сім’я або робота. Але поки це у ваших силах – зробіть усе можливе.
Отже, якщо ви вважаєте, що дитина не хоче змінюватися – просто змініть свій стиль виховання. І пам’ятайте, що зробити це ніколи не пізно.
