Відмова від зафіксованих раніше цілей у боротьбі з глобальним потеплінням може на перший погляд здатися “зрадою”. Однак для справи захисту клімату вона може стати і шансом.
Поки що йдеться лише про повідомлення у пресі, а сам звіт Світової кліматичної ради вийде лише восени. Однак якщо вірити ЗМІ, проект аналітичної записки провідних дослідників змін клімату містить шокуючу тезу: забудьте про ціль обмежити глобальне потепління 1,5 градусами. “Із імовірністю у 66 відсотків це перебуває за межами реального”, – цитують провідні видання фрагмент аналітичної записки. Ця схильність до математичної точності не додає читабельності звітам Світової кліматичної ради. Однак цього разу месидж доволі зрозумілий: через надто високий рівень викидів в атмосферу і через недостатні зусилля політиків поставленої мети не досягнути. Отже, обмежити потепління 1,5 градусами – нереально.
Від паризької ейфорії не лишилося і сліду
Оглядач DW Єнс Турау
Близько двох років тому, на світовій кліматичній конференції У Парижі, ця мета була чи не головною темою саміту. Амбітна ціль – обмежити потепління 1,5 градусами – була викликом, який острівні держави і країни Африки та Азії кинули великим індустріальним країнам. До того діяла мета обмежити потепління двома градусами, порівняно з температурою на початку індустріалізації близько 150 років тому. Однак до того моменту масове спалення корисних копалин вже призвело до підвищення на один градус. Домагатися будь-що обмежити потепління 1,5 градусами було би для економіки немов гальмуванням на повній швидкості.
Просто бракує політичної волі
Однак це ще не кінець політиці захисту клімату. По всьому світу будують вітрові і сонячні електростанції, здійснюються інвестиції у сталий економічний розвиток. Суто з точки зору технологій людство вже значною мірою готове відмовитися від викопних енергоносіїв. Однак на практиці, на жаль, поки ще ні. Нові індустріальні країни, перш за все такий економічний гігант як Китай, демонструють такі показники економічного зростання, що їхній енергетичний голод практично неможливо задовольнити. Вони не відмовляються від відновлювальних джерел енергії, але і від нафти, вугілля та газу вони відмовитися поки що не готові. Та й у старих індустріальних країнах, зокрема в Німеччині, зрештою бракує політичної волі для швидкої відмови від традиційних джерел енергії. Автомобільні та енергетичні концерни мають потужне лобі, яке воліє залишити все як є. А у Вашингтоні вже рік у Білому домі сидить президент, який заперечує глобальне потепління як таке. Утім, рано чи пізно, тиск нових технологій відправить на звалище історії і таких блокувальників змін.
Фатальним є лише той факт, що мета обмежити потепління позначкою у 1,5 градуси є ключовим положенням Паризької кліматичної угоди, яка набере чинності лише 2020 року. І ця чітка цифра була мотивацією для багатьох бідних країн, і надалі робити ставку на цю угоду – навіть без невігласів з Вашингтона.
Чесність може бути шансом
Однак, можливо, та чесність, з якою нині Світова кліматична рада визнає нереалістичність поставлених цілей, є шансом. У бідних країн взагалі особливо немає альтернатив, крім продовжувати переговори під егідою ООН. А відмовитися від нереалістичних цілей, які нічого не дають крім розчарування, може навіть вивільнити енергію на інші справи. Прямий текст, яким говорить Світова кліматична рада, чітко нагадує, про що йдеться насправді: різниться у всього лише півградуса – потепління на два замість 1,5 градуса – матиме наслідком збільшення кількості ураганів, підняття рівня моря на 10 сантиметрів та, імовірно, танення льодовиків у Гренландії і в Західній Арктиці. Не в останню чергу йдеться про існування багатьох острівних держав. І нехай ніхто потім не каже, що не чув попереджень.
