Будівництво Урядового майдану в Києві
2 квітня 1937 року. Київ. РАТАУ. «Остаточно схвалено проект Урядового майдану в Києві. Як відомо, цей майдан буде один з найбільших в СРСР. Урядовий майдан відкриватимуть 2 величезні монументальні будинки – Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У, – які будуються на місці кол. Михайлівського монастиря».
Довідково: на думку багатьох істориків, рішення про перенос столиці з Харкова до Києва стало фатальним для багатьох пам’яток історії і культури Києва. Особливо це стосувалося київських церков і соборів.
У 1934 році облаштування нової столиці відбувалося поспіхом. Київ був не готовий прийняти таку кількість чиновників – банально не вистачало житла. Однак найбільшою проблемою стала відсутність будівель, придатних для розміщення наркоматів і ЦК КП(б)У. Отоді у більшовицького керівництва і з’явилась ідея зосередити ці установи в одному місці – на урядовому майдані.
Щодо місця розташування головної цитаделі радянських чиновників, то було 3 проекти. Відповідно до першого – урядовий центр мав бути розташований на ділянці від казарм понтонного батальйону до Іподрому (нині це квартал між вул. Лаврською та Омеляновича-Павленка на Печерську). Другий проект розміщав урядовців на Липках. Третій – передбачав будівництво на місці Михайлівського собору. Зрештою, район Софійського майдану і Михайлівського монастиря видався більшовицькому керівництву найзручнішим.
Зруйнований Михайлівський собор. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua
Головна частина урядового комплексу, за задумом архітекторів, мала складатися з монументальних симетричних будівель, поставлених на пагорбі понад Дніпром. Одна з будівель призначалася для ЦК більшовицької партії України, друга для уряду республіки – Раднаркому. Перед фасадами обох споруд мали звести колонаду, а простір між ними відкривав вид на Дніпро. Окрім того, між спорудами мав постати монумент Леніна заввишки щонайменше 75 метрів – обличчям до ріки, спиною до площі – аби всі, хто пропливав по Дніпру мали змогу бачити вождя. Разом з тим, київський фунікулер підлягав демонтажу, натомість передбачалися величезні сходи на набережну.
Розчищаючи місце для урядових споруд, комуністи знищили кілька пам’яток культури. Однією з них була стародавня Трьохсвятительська церква. Вона стояла в глибині ділянки по нинішній вулиці Десятинній, 2. Цей храм походив ще від давньоруської Василівської церкви, спорудженої у ХІІ сторіччі; наприкінці XVII початку XVIII століття його реконструювали у стилі так званого українського бароко.
Була зруйнована і дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря (побудована у 1720 році). Далі настала черга Михайлівського собору, що простояв понад вісім століть. Попередньо з нього обідрали позолоту, забрали й розподілили по музеях деякі фрагменти мозаїк та фрескових розписів, а в 14 серпня 1937 року остаточно зруйнували.
Однак задум, задля якого знищили стільки пам’яток історії, так і не було реалізовано. Чому? Бо вже в процесі будівництва у «вождів» народилася інша ідея. Споруду, з якої почали зведення комплексу, спершу відводили для Раднаркому, однак згодом уряд розмістили в іншій, щойно спорудженій будівлі, яку перед тим обіцяли наркомату внутрішніх справ. Ідеться про будівлю на сучасній вулиці Михайла Грушевського, де й сьогодні працює уряд України. Що ж до розпочатого на місці Михайлівського монастиря будівництва, то, зрештою, цей дім віддали ЦК КП(б)У.
Будівля Уряду, 1939 рік. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua
Будівельні роботи на урядовому майдані посувалися повільніше, ніж очікувалося, зміцнення схилу пагорбу з технічної точки зору вимагало величезних зусиль. У 1938 році, коли новий масивний корпус ЦК був практично готовий, виникли сумніви щодо містобудівної доцільності громіздкого об’єму на мальовничих Дніпрових схилах. Автор проекту Йосип Лангбард доводив, що остаточно про вигляд комплексу можна говорити лише після завершення його будівництва, але загальна думка схилялася до коригування задуму. Тим часом хвиля репресій перемолотила всю керівну верхівку республіки. Новим керівникам важко було одразу розібратися з проблемою забудови Урядового майдану. А потім почалася радянсько-німецька війна, яка взагалі все зупинила.
Після війни більшовицьке ЦК перенесли до колишнього військового штабу на вулиці Орджонікідзе (нині Банкова). Таким чином, на будівництві Урядового майдану фактично поставили хрест, а єдину зведену споруду того грандіозного задуму відремонтували і, так би мовити, понизили у статусі – перевели сюди обласний та міський партійні комітети, а також комсомольські установи.
Після здобуття Україною незалежності будівлю на Десятинній, 2, деякий час займало київське міське керівництво, але згодом сюди перевели Міністерство закордонних справ України.
http://intvua.com/news/kiev/1522408621-taki-porobleno-trohi-pro-istoriyu-uryadovogo-kvartalu-v.html
