Цінність свободи слова та діяльності журналіста впала і для влади, і для суспільства. Я виділив три причини такої індиферентності до професії журналіста. По-перше, це правова складова. Зараз Україна живе в класичному охлократичному режимі, який не має нічого спільного з демократичними цінностями. За такого режиму влада створила декілька категорій громадян і втому числі й журналістів: одних саджати не можна, бо вони стояли на Майдані, а одні канали транслювати не можна – вони неправильні.
Друга складова – політична. В Верховній Раді відсутня опозиція і коаліція. Вперше за всю історію Комітет свободи слова не очолює опозиція, як це визначено регламентом. В супереч Конституції створене Міністерство інформаційної політики.
Третя складова – корпоративна. Власникам телеканалів, владі та опозиції сьогодні потрібні на кілери та пропагандисти, а не журналісти. Ця мода також вдарила по професії, оскільки коли намагаються підняти хвилю обурення з приводу побиття чи нападу на пресу, суспільство не реагує як раніше і відповідає «а от вони та тому каналі роблять такі й такі речі, це не стандарти журналістики». Ми часто сьогодні спостерігаємо, коли подію висвітлюють як хочуть, коли навіть не експерт з професійної точки зору «вбиває» того чи іншого політика за його позицію, а саме журналісти оціночними судженнями.
Микола Томенко, лідер партії “Рідна країна”
