Наша кухня знає, як смачно і ситно нагодувати, не змушуючи при цьому прощатися з фігурою. Живучи в Україні, ми намагаємося приміряти до себе страви французькі, китайські, італійські або ж нову дієту… Але коли не отримуємо позитивного результату або розуміємо, що суші ми можемо вживати виключно як делікатес, розчаруванню немає меж! Чому так відбувається, розповідає лікар-фітотерапевт Борис Скачко.
Особливості кухні тієї чи іншої країни – це і є своєрідна дієта. Вони формуються в певних кліматичних умовах. Питання полягає лише в тому, якою мірою можна використовувати кулінарні та оздоровчі досягнення інших народів. І як розібратися у великій кількості дієт і рекомендацій по живленню.
Не потрібно намагатися дотримуватися дієтичних звичок жителів різних регіонів Крайньої Півночі. Звичайна людина на м’ясі без овочів і фруктів загине від отруєння білковими токсинами за лічені дні.
Не слід також харчуватися тільки овочами і фруктами, як це роблять люди, які живуть поблизу від екватора. Прекрасна в умовах Індії система Аюрведі для середніх широт України застосовується не завжди. А в Індії, звідки вона прийшла, прохолодним вважається літо при +40o С , хоча іноді температура доходить і до 60-ти. Та ще й при 100% вологості! При такому кліматі не те що рухатися, ворушитися неможливо. Тому і з’явилася там йога сповнена «застиглих» поз. А з’їдений в таких умовах шматок м’яса або риби, особливо з міцним напоєм, загрожує швидким перегрівом організму і смертю. Істина, як завжди, десь посередині. У середніх широтах.
Незважаючи на величезну територію країни – від Карпат до Приазов’я, від Прип’яті до Чорного моря, різні природні умови та історичний розвиток її окремих областей, вплив численних сусідніх держав, українська кухня зуміла зберегти вірність традиціям і цілісність.
Український борщ
Було б дивно, якби знайомство з нашою кухнею почалося з якогось іншої страви. Борщ – це найбільш популярний «суп» в Україні. Якщо заглянути в старі сторінки історії, то можна побачити, що насправді борщем ми зобов’язані… стародавнім римлянам. Спеціально для нього латиняни вирощували багаті врожаї капусти і буряків.
Існує три види борщу по-українськи:
- червоний – з капустою, морквою, квасолею, картоплею та буряками на м’ясному бульйоні;
- пісний – та ж рецептура, але без м’яса;
- зелений – тут головними героями каструлі є молодий щавель, шпинат, іноді кропива, листя буряків.
З точки зору світової дієтології, борщ – ідеальний продукт для очищення організму, оскільки містить вітаміни, жир, клітковину, воду і білок. Рідина сприяє виведенню токсинів. Клітковина варених овочів – натуральний сорбент широкого спектру дії. Білок забезпечує обмінні процеси. Жир завжди присутній в борщі в процесі приготування або потрапляє туди у вигляді сметани. Зелень значно вітамінізує блюдо.
Вареники
Вареники міцно вкоренилися не тільки в українській кухні, але і в серцях, душах, навіть фольклорі – піснях, віршах, приказках.
Нещодавно був проведений Всеукраїнський чемпіонат зі швидкісного поїдання вареників. Його переможцем став 25-річний львів’янин, що з’їв за 5 хвилин 100 штук! Така ось любов.
Хліб
Хліб в Україні користується повагою. Якщо не сказати, що це чи не єдиний продукт, який українці так глибоко цінують і шанують: «Хліб – усьому голова», «Хліб та вода – козацька їда». Його завжди їли багато, бо харчування в цілому було низькокалорійним, в той же час працювати доводилося дуже багато і потрібна була енергія.
Один з його архаїчних різновидів – це коржі. Але улюбленим хлібом – як святковим, так і на кожен день – був той, який робили на «заквасці» і пекли в печі. Наші предки не уявляли собі життя без головного продукту, так і ми не дуже відрізняємося від них – нехай у нас немає вдома печі, перше, за що ми хапаємося в магазині, – це свіжа паляниця м’яка.
Галушки
Сьогодні ця страва не користується великою популярністю, а раніше їх варили на вечерю практично щодня.
Галушки легкі у виконанні і дуже поживні. Це ідеальна їжа для спортсменів перед тренуванням або заняттями у фітнес-центрі. Тільки готувати їх потрібно як раніше – використовуй борошно з цільного зерна або додавай до звичайної зародки пшениці і висівки. Якщо не забудеш ретельно пережовувати – ніщо не порушить твоє травлення.
Кисіль
Над киселем наші предки мудрували за особливою технологією: зерна вівса смажили, мололи, відсіювали, борошно заливали окропом, охолоджували, додавали шматок хліба і залишали на ніч киснути. Звідси й назва «кисіль». Але на початку XX століття для його приготування стали застосовувати картопляний крохмаль, що значно полегшило процес. Цей спосіб дійшов до наших днів. На більшій частині України кисіль входить у святкове меню.
Є одна особливість, пов’язана з цим блюдом: його зазвичай подають останнім – він служить своєрідним етикетним «знаком закінчення застілля. За це народ жартома називав його «вишибайлом».
Якщо ти з тих, хто рахує калорії, то краще обійти це блюдо стороною – просто випий компот. Він корисний при шлункових захворюваннях, сприяє травленню і полегшує роботу печінки.
Сало
Сире, солоне, копчене, смажене, варене, тушковане – є шанувальники будь-якого виду. Сало використовується в якості жиру в більшості українських страв. Воно володіє унікальною властивістю – його не можна пересолити: вбере рівно стільки солі, скільки треба.
Фахівець в області харчування Борис Скачко стверджує, що найкращий час для сала – початок нового дня: «Справа в тому, що коли ми спимо, наша печінка посилено працює – чистить організм. І вранці ту жовч, яку вона зібрала за ніч, потрібно допомогти їй викинути. Найлегше це зробити за допомогою сала». Такий сніданок досить поживний та вітамінізований, усуває застій жовчі і виводить шлаки.
Звідси і висновок: чутки про шкоду сала, про квітучий при його вживанні целюліт – істотно перебільшені. Так що не відмовляй собі в задоволенні, лише обмеж його кількість. Запам’ятай, відкладається на стегнах не сало, а будь-яка з’їдена в надлишку їжа. Здорова їжа якраз антицелюлітна. Якщо ж на стегнах є опуклості, до клімаксу взагалі про холестерин можеш не думати, так як жіночі гормони захищають від них судини надійніше всяких дієт.
