Тут триває дискусія щодо фантастичних виплат членам Наглядових рад державних компаній та про наявність токсичних політиків у Наглядових радах вишів.
Нагадаю, що існує різний статус та відповідно механізм призначення членів Наглядових рад. Так, Наглядові Ради важливих для економіки державних компаній призначаються Урядом і діють на ПЛАТНІЙ основі, а Наглядові ради вузів – відповідно Міністерством освіти і працюють на БЕЗОПЛАТНІЙ основі.
Водночас, Київський Університет Тараса Шевченка отримав особливий статус і часто згадуваний нині Володимир Литвин як голова Наглядової ради був призначений ще Указом Президента Віктора Ющенка разом із Раїсою Богатирьовою, Леонідом Кучмою, Петром Порошенком …у складі ради.
Наглядові ради інших вишів формуються за пропозиціями самих Університетів і лише затверджуються Міністерством освіти.
Є ще Наглядові ради Національних заповідників, склад яких затверджується Кабінетом Міністрів.
Тут, до речі, склалася унікальна ситуація:
безвідповідальність та невігластво посадовців від Уряду Яценюка до Уряду Шмигаля призвела до того, що досі ЧИННІ Наглядові ради утворені Урядом Азарова. Отож, Наглядові ради головних Шевченківських заповідників досі очолює сумнозвісний друг Януковича Сергій Тулуб, а «Софії Київської» – фанат Путіна Петро Толочко…
Переконаний, що статус і повноваження Наглядових Рад повинен бути УНІФІКОВАНИЙ. До них повинні входити ПРОФЕСІЙНІ, АВТОРИТЕТНІ й НЕЗАЛЕЖНІ особистості, які працюють виключно на ГРОМАДСЬКИХ засадах!
Бо невже відповідальність за контроль діяльності Київського університету Тараса Шевченка чи Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» менша ніж за «Укрзалізницю» та «Нафтогаз»?!
