kiev.glo.ua
З 28 травня по 10 червня в галереї “Карась” на Подолі представлено виставку з 12 фотографій Олександра Родченка (1881-1956), які нещодавно привезені в Україну. Фотографії були надруковані в Німеччині в 70-х роках онуком Родченка з оригінальних негативів спеціально для музеїв в збільшеному розмірі, оскільки оригінали 20-х років в основному від 9 до 15 см по великій стороні. Фотографії з серії 90-х іноді з’являються серіями або одинично на престижних міжнародних аукціонах. Це, як не дивно, по суті перша виставка фотографій Родченка на його батьківщині. Він вважав себе українським художником, хоча дуже рідко приїжджав в Україну, тільки іноді брав участь у виставках і співпрацював з українським видавництвом. Олександр Родченко народився в 1891 році в сім’ї театрального бутафора. Його батько аж ніяк не бажав, щоб син пішов його шляхом, і всіма силами прагнув дати хлопчикові “справжню” професію. В автобіографічних записках Родченко згадував: “У Казані, коли мені було років 14, влітку я залазив на горище і писав щоденник, повний смутку і туги від невизначеного свого становища: хотілося вчитися малювати, а вчили на зубного техніка…”. До фотографії Родченко звернувся не відразу. У середині десятих років XX століття він активно займався живописом, а його абстрактні композиції брали участь у багатьох виставках. Великий внесок вніс фотограф і в розвиток жанру фоторепортажу – саме Олександр Родченко першим застосував багаторазову зйомку людини в дії, яка дозволяє отримувати збірне документально-образне уявлення про модель. Художник увійшов в історію з фотографіями, зробленими під незвичним кутом, з незвичайної і часто неповторної точки, в ракурсі, який викривлює й “оживляє” звичайні предмети. Наприклад, фотографії, відзняті Родченком з дахів (верхній ракурс), настільки динамічні, що здається, ніби фігури людей ось-ось почнуть рухатися, а камера попливе над містом, відкриваючи захоплюючу панораму. Однак для початку 30-х років деякі його експерименти здалися занадто сміливими: в 1932 році висловлювалася думка, що відомий, знятий з нижньої точки “Піонер-трубач” Родченко схожий на “відгодованого буржуа”, а сам художник не хоче перелаштовуватися відповідно до завдань пролетарської фотографії. Зйомка будівництва Біломорканалу в 1933 дійсно змусила Родченка в дечому переосмислити відношення мистецтва і реальності, яка здавалася художнику все менш надихаючою. Саме в цей час на фотографіях Родченка небачені забудови соціалізму, і нова радянська дійсність стали поступатися місцем особливому світу спорту і чарівної реальності цирку. Останньому Родченко присвятив цілий ряд унікальних серій – знімки мали увійти в спеціальний номер журналу “СРСР на будівництві”. На жаль, випуск був підписаний до друку за п’ять днів до початку Великої Вітчизняної війни і ніколи не побачив світ. У післявоєнні роки Родченко багато працював як оформлювач і повернувся до живопису, хоча як і раніше нерідко звертався до улюбленого жанру фоторепортажу. Його “нестандартна” творчість як і раніше викликала в офіційних колах певні сумніви. Закінчилися розбіжності художника і влади в 1951 році виключенням Родченка зі Спілки художників. Втім, всього через три роки, в 1954 році, художник був знову відновлений в цій організації. 3 грудня 1956 Олександр Родченко помер у Москві від інсульту і був похований на Донському кладовищі.
