Соррі, але буря критики щодо позиції державної влади та доречності проведення даного заxоду варта уваги. І причин для обурення – нескінченна кількість!
За два роки тому за день до столичного параду розпочалося загострення на сході. У «іловайському котлі» лише за офіційною інформацією загинули 366 українських військовослужбовців і правоохоронців, 429 отримали поранення, 128 потрапили в полон, 158 вважаються зниклими без вісти. Мільйони гривень за «святкову картинку» з Xрещатика було би доцільніше витратити на:
– кілька одиниць нової бойової техніки чи приладів нічного бачення;
– соцдопомогу родинам загиблих, лікування й адаптацію важкопоранених, оздоровлення дітей загиблих в АТО;
– закупівлю медтехніки для віськових шпиталів.
За два роки від початку АТО в українців настільки загострилося почуття патріотизму, що жоден парад не змусить існуючий високий рівень піднятися ще. Патріотизм і парад – анахронізм сучасного Китаю чи Північної Кореї, саме там патріотизм «вбивають» в свідомість муштрою та «кроком руш». Для Європи, куди прагне Україна, це м’яко кажучи, смішно. Для України, яка ходить з простягнутою рукою від Європи до Америки – ненормально.
Мільйони гривень за такий спосіб виховання патріотизму було би доцільніше й набагато ефективніше витратити на:
– відновлення звільненої території від окупантів, де в жахливих умовах проживають українські громадяни, переважно пенсійного віку (бо всі більш-менш забезпечені й здорові виїхали звідти з початком бойових дій);
– забезпечення дітей-сиріт, евакуйованих із зони АТО;
– працевлаштування переселенців.
Українцям не потрібні військові паради для того, щоб відчувати власну єдність чи проявляти повагу до військових . Бо саме прості українці без гучних фанфар й медалей, відчувши повний пофігізм влади, спільними зусиллями й не знаючи один одного, з початку АТО одягали, годували, озброювали, лікували, надавали юридичний супровід армії та добровольцям. Ці ж українці, зрозумівши, що владі плювати на дитячу смертність та стан вітчизняної медицини відносно трансплантації й лікування онко, створили Українську біржу благодійності, Таблеточки, Жити завтра, тисячі благодійних організацій й тисячі постів у соцмережах про допомогу пораненим, важкохворим, нужденним.
Єдність – це коли незнайомі люди по гривні дарують шанс на одужання іншим незнайомим людям! І це те те, чого не може досягти жоден парад чи марш! Замість параду мільйони гривень були би життєво необхіднішими:
– в онкоклініках, центрах трансплантації органів, центрах швидкої та невідкладної медична допомоги, тощо;
– в безперебійному та безоплатному забезпеченні необхідними препаратами хворих на рідкісні (орфанні) захворювання.
– в доступному оздоровленні українських дітей, адже рівень дитячої смертності в Україні у 2,5 рази перевищує європейські показники.
Кому потрібен військовий парад і що цим прагне довести (показати, продемонструвати) влада і президент? Наше суспільство достатньо добре поінформоване про наявний стан української армії, про «випрошені» на реструктуризацію, модернізацію, оснащення армії транші. Немає сумнівів, що наші союзники, конкуренти й вороги також обізнані щодо стратегічної й технічної сторони нашої боєздатності. То ж кому і що цей парад має й може довести?
Переконаний в тому, що проведення фокус-групи в будь-якому регіоні країни на тему «чи потрібен військовий парад 24 серпня і чи є необхідність витрачати державні гроші саме так?» , більшість відповідей була би негативною. Бо незалежно від того, де ми живемо, в центрі чи на півночі , в Одесі чи в Запоріжжі, нам не потрібні псевдо патріотичні шоу на фоні впертої статистики людських втрат на Сході, скорочення народжуваності, стабільного зубожіння населення… А от влада, та яка в шоколаді, вочевидь цього не відчуває на собі, тому продовжує жити за принципом «xлеба и зрелищ».
