Про те, що думають українці про систему е- декларування та чому відбуваються збої в роботі антикорупційних органів – політичний експерт, голова громадської організації “Муніципальна ліга Києва” Олександр Федоренко в своєму блозі на LB.ua.
Нагадаю, що 23 серпня НАЗК закрила доступ до системи е-декларування до 1 вересня – 15 серпня система електронного декларування була запущена, не будучи доопрацьованою, зокрема – не маючи необхідного сертифікату.
У відповідності до рішення НАЗК, починаючи з моменту запуску, першими – протягом 60 днів (до 13 жовтня 2016 року включно), щорічні декларації за 2015 рік мають подати особи, які згідно зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Це близько 50 тисяч високопосадовців – починаючи від Президента, глави Уряду, народних депутатів, міністрів і закінчуючи керівниками департаментів виконавчих органів влади. Всі інші суб’єкти декларування почнуть подавати свої декларації та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в електронній формі з 1 січня 2017 року. До того моменту вони подають декларації за формою і процедурою, які визначені Законом “Про засади запобігання і протидії корупції”
Затвердження електронних декларацій, за твердженням української влади, є ключовою умовою для скасування візового режиму з ЄС. В Україні система е- декларування мала би вводитися для вирішення двох основних завдань:
перше – для виявлення «індикаторів корупції» – фактів, що свідчать про можливе скоєння посадовою особою корупційного правопорушення;
друге – для виявлення конфлікту інтересів – ситуації, коли особисті інтереси посадової особи можуть призвести до необ’єктивного виконання нею службових обов’язків.
Але слід зазначити, що вітчизняна політика вже традиційно для всіх, в тому числі й до своїх світових партнерів, корегує вимоги світової спільноти й прописані нормативи під власні потреби й завдання. Так, аналізуючи всю наявну інформацію про систему е- декларування, пересічний українець, громадян, який більш менш цікавиться та знається на політичних стратегіях своєї держави, може зробити певні висновки.
По-перше, армія нагодованих за рахунок державних коштів та корупційних схем чиновників, ще далека від задекларованої владою ідеї відкритості, прозорості та відвертості. Показувати активи, об’єкти незавершеного будівництва, предмети розкоші, декларувати рухоме майно ні співробітники Мінфіну, ні судді не мають бажання. Саме тому відбувається тиск на НАЗК та ймовірні збої в системі е-декларування.
По-друге, українці добре поінформовані щодо “паритету” всіх гілок влади та їх кураторів. Від вітчизняних політиків першого ешелону наше суспільство ніколи не очікувало чіткої взаємодії та взаєморозуміння. ” Поцілунки в десна” завжди приховували наявні внутрішні міжусобні війни українських “феодалів” за владу І гроші.
Тож, цілком логічно, що нинішня ситуація з тиском на НАЗК в розрізі введення системи електронного декларування, може бути спланованими діями представників нового Кабміну проти людей, призначених на посади ще за старим Кабміном Яценюка. Для команди Порошенка-Гройсмана існування однієї з ключових антикорупційних інституці незалежно від каґорти ними контрольованих, певний антагонізм, який вимагає вирішення. І те, що зрив е-декларування може використовуватися для зміни керівництва НАЗК, на жаль, є реаліями української політики.
По-третє, неналежний запуск системи електронного декларування та відсутність Атестату відповідності – не мають бути головним акцентом антикорупційного руху, як це сьогодні пропонується українцям. Цукерка не може замінити повноцінний обід.
Необхідно розуміти, що виправивши недоліки в технічній документації на Комплексну систему захисту інформації щодо е-декларування, неможливо так само швидко й технічно виправити рівень корупції. Для цього необхідні спільні дії голови держави, уряду, парламенту, Генпрокуратури, СБУ, НАБУ, ДФСУ, тощо. А їх немає. Натомість, є очевидне бажання знайти ” цапа відбувайла”, забуваючи, що риба гниє з голови.
Цілком очевидно, що зводити останні заяви Transparency International щодо погіршення ситуації в сфері боротьби з корупцією в Україні до проблеми повноцінного запуску системи електронного декларування, якось по дитячому. Особливо, коли у всіх в країні та поза її межами є можливість бачити інтенсивність антикорупційної діяльності нинішньої влади: працює тільки під черговий транш МВФ. Ні обвал гривні, ні рівень безробіття, ні, навіть, вибори, не змушують її до стількох заяв та політичних “перфоменсів”, як привид отримання кількамільонної євро-допомоги.
Слід сказати, що якщо в країні не працюють всі органи, покладати провину за бездіяльність на одну руку чи одне око, непрофесійно й недолуго.
Слід також зазначити, що навряд чи українці покладають великі сподівання на котрий з новостворених антикорупційних органів, будь то НАБУ чи НАЗК. Бо інформація про участь у корупційних схемах розкрадання газу – ще не привід побачити корупціонера за гратами, а оприлюднена декларація чиновника – ще не запорука його звільнення від службових обов’язків.
