Українські вболівальники вже й забули, коли наші національні команди з ігрових командних видів спорту досягали видатних результатів. Ми зазвичай і не потрапляємо у фінальні частини чемпіонатів Європи, а якщо і виходить якось туди пробитися, то, здебільшого, перебуваємо серед аутсайдерів. Саме тому нинішній прогрес волейболістів викликав чималий ажіотаж.
Уперше в історії українці пройшли так далеко на континентальній першості. Раніше Україна двічі виходила в плей-оф Євро – 1993-го та 1997-го років, але з 3-го місця групового етапу, тому розігрувала 5-8 позиції, не претендуючи на золото. Складно сказати, чи претендуємо зараз на щось велике, але смак тріумфів українські волейболісти, схоже, відчули та прагнуть його продовжити.
Прихильники та фахівці цього виду спорту переживали, щоби наша збірна хоча би вийшла з групи. Такі хвилювання особливо посилювалися на тлі невтішного результату жіночої волейбольної націоналки, яка не недавньому Євро не виконала такого завдання, хоча її потенціал вважали приблизно таким же (якщо не вищим), як і у чоловіків.
Однак команда латвійського фахівця Угіса Крастіньша, з яким багато хто пов’язує теперішній український волейбольний прогрес, не лише вийшли з групи, а й перевиконали завдання. “Якщо ми програємо Україні, це буде ганьба”, – казав перед матчем 1/8-ої фіналу капітан збірної Бельгії Сем Деру. І “накаркав” “ганьбу”. У драматичному 5-сетовому протистоянні українці проявили характер і волю до перемоги та перемогли бельгійців 3:2 (25:22, 21:25, 14:25, 25:18, 15:10).
